Антоніні було дуже прикро. Її син тільки нещодавно одружився, а буквально через пару тижнів вони з дружиною без видимих причин вирішили харчуватися окремо і син сказав, що придбає ще один холодильник. — Навіщо, сину? — здивовано запитала Антоніна. — Ми вирішили, що так буде краще. Син не пожартував, невдовзі на тій самій кухні, де вони зробили ремонт з покійним чоловіком, з’явився другий холодильник. «Слава Богу, що хоч замок не повісили» — хотіла сказати Антоніна, але вирішила, що краще помовчати. Тепер їжу Антоніни, яку так любив її син, ніхто не їв, окрім самої жінки. Він приходив з роботи і їв сумнівні напівфабрикати. Нічого страшного не було б, якби невістка готувала, але їй було ніколи. Вони обидва працювали, тому вдень обідали у кафе, а ввечері їли напівфабрикати, які можна приготувати за кілька хвилин. — Синку, у тебе якийсь блідий колір шкіри, я суп зварила, присядь, перекуси. — Дякую, мамо, справді живіт щось болить. Антоніна потай від невістки почала підгодовувати сина своїми стравами. То він посеред робочого дня заїде, то на роботу піде пізніше, ніж дружина та Антоніна в цей час його погодує. Але одного разу невістка раніше повернулася з роботи і побачила, як Сергій з апетитом їсть смачний плов. — Сергію, в чому річ? — суворо запитала невістка. — Віро, ти не ображайся, мені просто захотілося гарячої їжі.
— Виходить, я погано готую, якщо ти досі не можеш відмовитися від маминої їжі? — Сонечко, ти чудовий кулінар, але готуєш нечасто, а у Сергія шлунок болить. Невістка страшенно розгнівалася. Вона сказала, щоб Антоніна займалася своїм життям і не лізла до їхньої родини. Антоніна лежала і не могла заснути. Було боляче та прикро. Вона ніколи не ображала невістку. То чому ж дружина її сина так ставиться до неї? Сергій пропонував дружині розміняти житлоплощу, але її не влаштував такий варіант. — Ось ще, придумав! І що ми отримаємо? Крихітну кімнатку? Свекруха вічно жити не буде. Настане час і квартира стане нашою, а поки що живемо та терпимо — сказала Віра. Антоніна проплакала всю ніч. Виходить, невістка з сином чекають, щоб вона якнайшвидше померла, а вони б отримали всю квартиру. З того часу вона взагалі припинила спілкування з сином та невісткою. Тільки віталася з ними вранці, на цьому все закінчувалося. Антоніна знала тонкощі проживання в комунальній квартирі, вона почала спілкуватися з сином та невісткою, як з сусідами по комуналці. Якось Сергій вийшов зі спальні, на ньому «обличчя не було». — Мамо, у тебе є ліки від температури? — Запитав він. — А що таке, синку? Ти захворів? — Ні, Вірі погано. Антоніна зайшла до спальні, Віра лежала на ліжку, навіть не ворухнувшись, у неї були червоні щоки та губи. Антоніні стало шкода невістку.
У Віри у цьому місті не було родичів. Вона викликала бригаду швидкої допомоги. Вона розуміла, що дружина сина ще дитина, вона тільки намагається здатися дорослою та незалежною жінкою. Антоніна відправила сина в аптеку по ліки, які прописав лікар, а сама заварила для неї малиновий чай. — Дякую Вам — сказала Віра. — Не хвилюйся, доню, скоро стане легше. За кілька днів Вірі полегшало. Вона прокинулася і побачила свекруху, яка принесла їй свіжу постільну білизну. — Антоніно Семенівно, дякую Вам величезне. Знаю, що ви ображаєтесь на мене, мені дуже шкода, що так сталося. — Тихіше, доню, відпочивай, потім поговоримо. — Ні, я хочу, щоб Ви мене вислухали. Віра сіла на ліжко і подивилася на жінку. — Мене мама завжди попереджала, що свекруха є головною небезпекою для шлюбу. Тому я хотіла одразу поставити себе у сильну позицію та показати, що я тепер головна жінка у житті Вашого сина. Антоніна обійняла невістку. — Не хвилюйся, люба, у нас все буде чудово. Коли Сергій прийшов з роботи, він побачив, як Віра обіймає його матір. Вони разом дивилися альбом з сімейними фотографіями. — Я приніс нам смаколиків до чаю, — сказав він. — Сергію, сідай обідати, мама приготувала домашню їжу і спекла торт для нашої родини. Тепер Антоніна була щасливою. У них з невісткою налагодилися стосунки і жінка відчула, що тепер усе буде гаразд. А що ви думаєте щодо цієї ситуації? Пишіть у коментарях!