Леся поверталася додому з відпочинку. Її чоловік, Микола, за весь час так і не спромігся написати їй хоч слово. На вокзалі її ніхто не зустрів

Леся стояла на кухні, ледве стримуючи сльози. Її голос тремтів від образи, коли вона знову намагалася донести до чоловіка свою позицію: – Миколо, як же так? Адже ми так довго планували цю відпустку! Вона справді була на межі сліз. Цілий рік вона мріяла про відпочинок, збирала гроші, вибирала тур. А тепер її надії руйнувалися. – Що я можу зробити? Мама захворіла, треба залишитися вдома, – похмуро відповів Микола. – Захворіла? Але ж нічого серйозного! Її навіть у лікарню не поклали! – не вгамовувалася Леся. – У неї вчора була висока температура! Вона навіть швидку викликала, – з роздратуванням кинув він. – Температура була не така вже висока, і спала відразу, як тільки вона випила пігулки. Микола, це гарячі путівки! Якщо ми їх сьогодні не візьмемо, то прогавимо шанс.

 

Advertisements

– Ти знаєш, що? Мене дратує твій егоїзм! Я сказав, що ми нікуди не їдемо. Мамі може стати гірше! – Вигукнув він з викликом. – Але ж у неї є ще й дочка. Чому вона не може її доглянути? – обережно запропонувала Леся. – Ти ж знаєш, Ганна зайнята! Досить це обговорювати! Ми залишимося вдома. І взагалі я пообіцяв мамі допомогти з ремонтом. Ти також допоможеш. Після цих слів Микола покинув кімнату, давши зрозуміти, що розмова закінчена. Леся опустилася на стілець. Сльози образи текли її щоками. Вона працювала на нелюбимій роботі, щоб забезпечувати сім’ю, мирилася з причіпками начальства, терпіла все, аби одного разу опинитися на березі моря. І тепер цей довгоочікуваний момент було зруйновано. Вона згадала, як пропонувала змінити роботу, але Микола був проти. Адже зарплата у неї хороша, а завдяки її зусиллям вони змогли поміняти машину та зробити ремонт.

 

Тільки його зарплата незмінно йшла на запити матері: то полагодити щось, то купити. Леся подивилась у вікно. Її мрії про море та сонце віддалялися. Вона уявила, як проведе відпустку у спекотній квартирі свекрухи, клеючи шпалери, і зрозуміла: вона цього не винесе. За півгодини вона зайшла до чоловіка і спокійно сказала: – Я їду відпочивати. З тобою чи без тебе. – Що?! Ти вже зовсім?! – скрикнув він. – Це ти вже зовсім! Я весь рік чекала на цей відпочинок, мріяла про нього! Якщо тобі так важливо залишитись з мамою – залишайся. А я їду. – І з ким ти поїдеш? – спитав Микола. – Одна. Він усміхнувся, обійшовши її колами. – Знаю я, навіщо ти їдеш! Роман на курорті захотілося завести? Пригод не вистачає? Леся промовчала, хоч усередині все кипіло. Вона розуміла, що ще слово – і вона наговорить зайвого. – Мовчиш? Тому що я правий! – продовжив він з викликом. – Якщо ти мені не довіряєш, поїхали разом, – крізь зуби відповіла вона. – Я маму не залишу, – різко відрізав він.

 

– Ну і не залишай. Вона вийшла з кухні, відчуваючи глуху образу. Її злило, що чоловік завжди ставить мати вище за неї, а тепер ще й звинувачує у всіх смертних гріхах. І все, на що Леся чекала від цієї відпустки, — це спокій і умиротворення. Про жодні курортні романи не було й мови. Проте Микола вважав, що Леся просто лякає його своїми словами. Наступного ранку вона знову запитала: – Ти все-таки їдеш чи ні? Микола, не стримавши роздратування, огризнувся: – Ти що, недогадлива? З першого разу не зрозуміла? Після обіду Леся повернулася додому з квитком у руці. Це спричинило велику сварку, якої раніше між ними ніколи не було. Леся навіть запропонувала купити тур і для нього, сподіваючись, що він передумає. Але, здається, він вирішив стояти на своєму принципі. Тим більше, мама на той момент почувалася чудово, і температура в неї давно спала.

 

Перед тим, як поїхати на вокзал, Микола кинув їй услід: – Можеш навіть не повертатись! Така дружина мені не потрібна! Леся сідала в поїзд зі сльозами на очах, ще не розуміючи, що ця відпустка стане одним з найкращих рішень у її житті. Новий погляд на життя Коли вона дісталася місця, то відразу відволіклася від усіх переживань. Тепле море, яскраве сонце, смачна їжа та затишний номер готелю стали її супутниками. Першого вечора вона написала Миколі: розповіла, що дісталася, що все чудово, і що їй шкода, що його немає поряд. Але він не відповів. Після цього Леся вирішила йому більше не писати. Якщо захоче, сам виявить інтерес. Проте, мабуть, Микола вирішив таким чином «покарати» її за те, що вона наважилася не послухати його. Леся ще трохи переживала, але це тривало лише день. А потім її захопив відпочинок. Вона й уявити не могла, наскільки добре відпочивати на самоті.

 

Якби вони поїхали вдвох, Микола вічно чимось був би незадоволений. Їхні дні, швидше за все, проходили б між басейном та кафе. А ось Леся вирушила на екскурсії, гуляла вулицями, купалася у морі. Вона дозволила собі бути щасливою. І найголовніше – вона думала. Багато думала про своє життя. Спокій, що оселився в її душі, допоміг побачити все з нового боку. Погляд з боку Вона працює на зненавидженій роботі не тому, що не може знайти щось краще, а тому, що її чоловік боїться втратити дохід. Він звик розпоряджатися її грошима, адже всі основні витрати, навіть цю поїздку, вона покривала сама. Леся згадала, як довго вмовляла його на цю відпустку. Як збирала гроші поодинці, бо він жодної копійки не вклав. І тепер вона живе з чоловіком, який її не цінує. Для нього просто зручна. Вона не сперечається, приносить гроші, готує та прибирає. При цьому Леся добре виглядає, зовсім не так, як Микола. Він, бавлячись пивом, уже обзавівся животиком, незважаючи на свої двадцять вісім років. А свекруха? Хіба вона хоч раз була вдячна Лесі за допомогу?

 

Свекруха була впевнена, що все хороше в їхньому житті – виключно заслуга її сина. А Леся? Її вона навіть до уваги не брала. Леся не могла згадати жодного разу, коли свекруха подякувала їй за щось. Тепер, насолоджуючись прохолодним коктейлем на березі моря, Леся замислилась: навіщо їй це все? Що вона одержує від роботи, від цього шлюбу? Безперервні нерви, зневагу, відсутність поваги. То чому вона все це терпить? Раніше їй здавалося, що причина в любові до Миколи. Але тепер вона зрозуміла, що просто навіяла собі необхідність зберігати сім’ю, поступатися, намагатися догодити чоловікові. І тільки зараз, перебуваючи далеко від нього, Леся усвідомила: вона навіть не сумує. І з жахом чекає моменту, коли доведеться повернутися додому. Микола так і не написав. І Леся вирішила, що це на краще. Так піти буде простіше. Повернення додому Як і очікувалося, на вокзалі її не зустрів. У квартирі було темно, не було ні вечері, ні порядку. Зважаючи на все, Микола весь цей час жив у своєї мами. Леся навіть не стала розбирати валізу.

 

Просто дістала другу і почала збирати речі, що залишилися. Саме за цим заняттям її застав чоловік, коли повернувся додому. Він, правда, не одразу зрозумів, що вона робить. Подумав, що вона навпаки розкладає речі на місця. – Повернулась? – Сказав він з порога. – А я, знаєш, і не чекав. Нагулялася? Думаєш, все пройде, як ні в чому не бувало? Він підняв голос: – Ні, люба, так не буде! Тобі ще доведеться у мене прощення просити! Леся раптом засміялася. Їй стало так легко! Вона боялася, що піти з дому, де прожила три роки, буде складно. Але тепер їй хотілося втекти звідти якнайшвидше. – Не хвилюйся, я ненадовго. Тільки речі заберу, – спокійно відповіла вона. – Що це означає?

 

– Микола спохмурнів. А потім ніби осяяний геніальною думкою, додав: – А-а-а, значить, ти все-таки знайшла собі якогось пройдисвіта! – Ні, – відповіла Леся, застібаючи валізу. – Я нікого не знайшла. Точніше знайшла. Себе. Я йду, Миколо. Заяву на розлучення подам пізніше. – Це я тебе виганяю! – вигукнув він. – Будь ласка, – знизала плечима Леся. – Як тобі буде зручніше. Вона поїхала до своєї квартири, яку мала ще до шлюбу. Микола колись умовляв її продати її, щоб об’єднати кошти та купити житло більше. Але Леся, як відчувала, відмовилася. І тепер була дуже рада. Микола думав, що дружина просто лякає його. Але коли через кілька днів Леся справді подала заяву на розлучення, він ніби прийшов до тями. Він почав дзвонити, просити поговорити. Але для Лесі все було вирішено. Леся розпочала нове життя. Вона розлучилася з чоловіком, звільнилася з ненависної роботи і… полюбила себе. Адже життя минає, коли ти намагаєшся догодити іншим, забуваючи про головну людину у своєму житті. Про себе.

Advertisements