Коли Галина Іванівна зателефонувала та повідомила, що приїде, я розгубилася. Вона не була в нас із дня весілля, що було десять років тому. З того часу вона жодного разу не приїжджала, але саме вона подарувала нам гроші на квартиру — величезний та щедрий подарунок. Тому мені дуже хотілося її порадувати та здивувати своїми частуваннями. Галина Іванівна — чудова людина. Вона поїхала на заробітки заради нас. Їй довелося позичати гроші на весілля, а потім вирушити за кордон, щоб віддати борг. Але на цьому вона не зупинилася і вирішила заробити ще й квартиру для нас. Я досі не уявляю, як би ми впоралися без її допомоги, адже незважаючи на те, що ми обоє працюємо, ледве зводимо кінці з кінцями.
Працювала Галина Іванівна у Франції, де її подруга знайшла для неї роботу. Вона іноді надсилала нам французькі ласощі, які у нас просто неможливо знайти. Саме тому я так переживала, що мої страви не справлять її враження. А чоловік тільки додавав олії у вогонь: — Після французьких сирів вона й дивитися на наш борщ не захоче! Я буквально втратила сон через ці думки. Все ламала голову, щоб такого приготувати. Читала рецепти, радилася із знайомою, яка працює кухарем. — Яку французьку страву можна вигадати? Може, якусь запіканку чи качку? — А знаєш, чим я здивувала свою маму, коли вона повернулася із заробітків? — Усміхнулася подруга. — Чим? — Голубцями. — Голубцями? Це ж так нудно! — Тобі нудно, а вони там за нашою кухнею нудьгують. Готуй те, чого у Франції не знайдеш, і точно не прогадаєш! Я прийшла додому і згадала, як на весіллі свекруха казала, що любить холодець.
Тому я наварила холодця, наліпила вареників, зробила салат «Шуба». Коли Галина Іванівна побачила накритий стіл у вітальні, її очі наповнились сльозами. — Нарешті я вдома! Дякую тобі, доню! Мені цей холодець мало не щоночі снився! Я ніколи раніше не бачила, щоб хтось їв з таким апетитом. Потім ми довго сиділи та розмовляли. І раптом я зрозуміла, що не хочу, щоб свекруха знову виїжджала. — Залишайтеся з нами. Діти ростуть і вас майже не бачать. — А на що ми житимемо? — Впораємось! — твердо відповіла я. Галина Іванівна залишилася. Разом ми придумали, як заробляти прикраси з бісеру. Вона робить неймовірні прикраси з бісеру, а я їх продаю. Зараз це дуже популярно. Подруги сміються, що я унікум, тому що подружилася зі свекрухою. Але я цим пишаюся. А як думаєте ви?