Я вже десять років працюю в Італії. Дбаю про літню сеньйору, яка живе одна. Робота складна, але я не скаржусь, адже за ці роки змогла заробити на будинок для сина Андрія та допомагала його молодій сім’ї чим могла. Ми з сином та невісткою Наталією підтримуємо зв’язок на відстані – спілкуємось по телефону та відеозв’язку. Я шалено люблю онуків, але бачу їх дуже рідко. Це, мабуть, найважче у моїй роботі. Цієї зими я не змогла приїхати на Різдво та Новий рік. Сеньйора захворіла, і залишити її одну було неможливо. Тому за кілька днів до свят я перевела Наталі 500 євро з чіткою інструкцією: купити дітям зимові куртки, взуття, шапки та рукавиці. Зима сувора, а діти ростуть швидко – все потрібно нове. Невістка пообіцяла, що все зробить. Я змогла приїхати додому лише після Нового року, лише на кілька днів. Вирішила відвідати сина та онуків. Але коли я зайшла до їхньої квартири, одразу звернула увагу: жодного нового одягу у дітей не було.
Куртки та взуття – все торішнє. – Наталю, де новий одяг для дітей? Ти ж мала все купити! – Запитала я, насилу стримуючи роздратування. Наталя знизала плечима, щось бурмочучи собі під ніс. Син Андрій мовчав, що змусило мене насторожитися. – Наталю, де гроші, які я відправила? На що ти їх витратила? Вона почервоніла, мов мак, і випалила: – Я записалася на курси манікюру! Купила лампу, гель–лаки… Скоро у мене буде свій бізнес! Я мало не впала від такої відповіді. Гроші, які я важко заробляла, доглядаючи літню жінку, щоб забезпечити онуків, пішли на манікюрне обладнання! – Ти серйозно? Бізнес? А як діти? Їм що, ходити у старому взутті, поки ти граєш у підприємця? – Мамо, ну не починайте, – втрутився Андрій. – Наталя ж хоче допомогти сім’ї. Якщо вона почне заробляти, дітям буде лише краще. – Заробляти? А якщо в неї нічого не вийде? Як можна було так вчинити? Спочатку треба було забезпечити дітей, а потім уже купувати лампи та лаки! Але Наталя не збиралася здаватися: – Ви самі на заробітках і знаєте, як важко жити. Я у декреті, роботи немає.
Що мені, голодувати? – Я все життя терплю заради сім’ї! Я відправила гроші, щоб діти не мерзли, а не для того, щоб ти витрачала їх на свої чудасії! Хочеш працювати? Чудово! Але не за рахунок онуків! Наталя підвелася і, грюкнувши дверима, пішла до спальні. Андрій залишився сидіти, опустивши голову. – Андрію, а ти? Де ти був? Чому це дозволив? – Мамо, Наталя вперта… Вирішила, що так буде краще. – А ти? Ти батько чи хто? Чому діти досі ходять у старих речах? Андрій мовчав. Злість кипіла в мені, але було гірко. Я приїхала здалеку, щоби побачити рідних, а в результаті отримала скандал. Пізніше до мене підійшли онуки, обійняли, щебечачи про свої дитячі радощі. Я не змогла стриматись і розплакалася. Все, що я роблю, все, що терплю, заради них, а в результаті моїх зусиль ніхто не цінує. Наступного дня я купила дітям нові куртки та чоботи за свої заощадження. А Наталія продовжувала хвалитися своїм манікюрним обладнанням, хоча клієнтів у неї поки що не було. Хіба одна сусідка прийшла, та й то заплатила шоколадкою. Перед від’їздом я дала Андрію останнє повчання: – Наступного разу, коли я передам гроші, ти особисто відповідаєш за їхнє використання. Обов’язково надсилай мені чеки. А якщо ні, більше нічого не надішлю. Майте совість. Зараз мені боляче згадувати цей скандал. Я люблю свою сім’ю, але відчуваю, що Наталя просто користується моєю добротою. І що далі, то більше я боюся, що всі мої старання виявляться марними.