– Зятю, а тут моя сестра з чоловіком та онуками приїхала. А що нам там, у місті, нудьгувати? У вас банька, мангал – зараз шашлички швидко організуємо і будемо у вас гостей приймати!

Мене звуть Андрій. З дитинства батьки прищеплювали мені думку, що сім’я – це найважливіше. Пам’ятаю, як ми проводили вихідні разом, їздили на відпочинок чи просто гуляли парком. Завдяки їхньому вихованню я зрозумів: сім’я – це найбільше щастя. Особливо батько підтримував мене як морально, так і фінансово. Але коли я закінчив дев’ятий клас, сталося нещастя: батько трагічно загинув. Я усвідомив, що тепер маю дбати про маму, адже я став главою сім’ї. Влітку я підробляв офіціантом у кафе, роздавав листівки чи допомагав сусідам з ремонтом. Я намагався щосили, щоб забезпечити маму всім необхідним. Купував продукти, балував її улюбленими цукерками, допомагав у господарстві і навіть приносив їй сніданок у ліжко. Коли вступив до університету в іншому місті, все одно регулярно приїжджав додому. Ніколи не приїжджав з порожніми руками – чи то букет квітів, чи то гарні окуляри, а то й новий телефон, все для неї. У 25 років я одружився. Ось уже десять років живу у щасливому шлюбі. Моя дружина Ірина не працює, і я не наполягаю, щоби вона виходила на роботу.

 

Advertisements

Вона займається дітьми та будинком, а моєї зарплати вистачає на все. Ми двічі на рік виїжджаємо на відпочинок – у гори чи до моря. Також я допомагаю тещі: вона давно на пенсії та отримує невелику пенсію. За свої гроші я зробив ремонт у її квартирі та купив нову техніку. Я працюю заступником директора великої будівельної компанії. У мене чудова робота: офіс близько до будинку, графік гнучкий, а вихідні стабільні. Люблю приймати гостей на свята. Ця атмосфера сімейного застілля, біганина дітей, ігри – все це дарує неймовірне тепло. У нас простора заміська хата, і я завжди прошу гостей залишатися з ночівлею – місця всім вистачить. Проте теща стала зловживати гостинністю. Вона приїжджала майже кожних вихідних, спочатку під приводом побачити онуків. Але все частіше я знаходив її в альтанці з сусідкою, де вони пили каву та перемивали всім кісточки. Вона перестала попереджати про свої візити і навіть залишалася на ніч. Якось я не витримав. У суботу, коли ми з дітьми зібралися у кіно, теща знову приїхала без попередження. Цього разу вона привезла свою сестру з сім’єю. – Зятю, моя сестра з чоловіком та онуками приїхала. А що нам у місті нудьгувати? У вас басейн та мангал! Зараз шашлики влаштуємо та будемо веселитися!

 

– Заявила вона. – Добре, проходьте на кухню, дружина покаже де м’ясо, – відповів я. Але замість того, щоб зайнятися приготуванням, теща дістала з серванту дорогу пляшку вина і сіла за барну стійку пліткувати з сестрою. Сумки вони кинули прямо у передпокої, через що діти, бігаючи по хаті, могли спіткнутися. Я вирішив посунути їхні речі, але тут почув розмову: – Дивись, сестро, який дім! Просто палац! І це все моя заслуга. Я тут як королева, хіба не бачиш? – хвалилася теща. – Чому ти так вирішила? Ти тут навіть не живеш! – здивувалася сестра. – А що такого? Я виховала Ірочку, щоб вона знайшла багатого чоловіка, який її носить на руках і допомагає мені. Так що я живу, як сир у маслі, ха–ха–ха! Це було останньою краплею. Я кинув речі та пішов до неї. – Вибачте, а з чого ви вирішили, що то ваша заслуга? Адже ви ні копійки в цей будинок не вклали! – Запитав я. – Та рот закрий, нахаба! Я старша, то тут головна! – Заявила вона. – Знаєте що, мамо, – не витримав я. – Якщо ви тут господиня, тоді ось квитанції за комунальні послуги. Завтра сплатіть. А ще у нас кран зламаний, займіться ремонтом. Теща почервоніла від злості, зібрала речі та поїхала разом з «гостями». Дружина мовчала, розуміючи, що я маю рацію. Після цього теща довго скаржилася на мене телефоном, але потім усвідомила свою провину і вибачилася. Ми помирилися, хоча тепер вона перестала приїжджати у гості та просити грошей. І знаєте, я ні про що не шкодую.

Advertisements