– Як це ти зробила стрижку, навіть не спитавши у мого сина? Олено, це вже в жодні рамки не лізе! Я не витримала, коли побачила, як невістка увійшла до квартири. Ви знаєте, я гостювала у сина та невістки на новорічних святах, і тепер просто не уявляю, як втрутитися та вплинути, щоб навести у їхній родині порядок. Майже п’ять років я не приїжджала до них. Чоловік часто хворів, і я доглядала за ним. Тепер, нарешті, я змогла приїхати до їхнього нового міста і квартири Олена зовсім не зважає на мого сина. Вона бере гроші із загального бюджету, купує собі речі, навіть не порадившись з Сергієм. А тепер ще й стрижка – нікого не попередила, пішла та зробила собі коротку зачіску. Олена зайшла на кухню, де я сиділа, і з усмішкою заявила: – Любий, дивись, який сюрприз я тобі зробила! Оновилася до Нового року! Переді мною стояла жінка з короткою, майже хлопчачою стрижкою. Їй тридцять п’ять років, вона мати, дружина, а поводиться, як підліток, який прагне уваги. – Тетяно Іванівно, – спокійно сказала вона, наче нічого незвичайного не сталося, – це ж просто зачіска. Що ж тут такого? – Просто зачіска? А ти хоч раз подумала, як Сергій до цього поставиться?
– Мамо, – втрутився син, який тільки-но зайшов у кухню, – це ж її волосся, її рішення. – Її волосся? А сім’я – це що, не спільне? У сім’ї мають бути поради та обговорення, а не так: захотіла – зробила. Олена знизала плечима і пішла до кімнати. – Мамо, навіщо ти це починаєш? – тихо сказав Сергій, сідаючи поряд. – Бо я бачу, що вона всім керує, а ти мовчиш. Сину, я ростила тебе, щоб ти був главою сім’ї, щоб тебе поважали. А зараз бачу, що це Олена все вирішує. Сергій лише зітхнув і нічого не відповів. Олена, скажу вам, поводиться як королева. Вона завжди має відповідь на все, і їй байдуже, що я бачу її поведінку зовсім інакше. Наприклад, вона жодного разу не запитала Сергія, чи згоден він з її витратами.
Вона бере гроші, йде до кафе, купує щось собі, а він мовчить. Це нормально? Хіба так має бути в сім’ї? Я кілька ночей не можу заснути, постійно думаю про те, що бачила. Я виховувала сина так, щоб у нього була міцна сім’я, де всі поважають один одного. А зараз бачу, як все зовсім інакше. Я розумію, що не можу просто так залишити це поза увагою. Адже я мати! Як я можу спокійно дивитись на те, що Сергій мовчки приймає все, що вирішує Олена? Але як правильно втрутитися? Як навести лад, не зруйнувавши їхню родину, а допомогти? Відповіді я поки що не знайшла. Але я знаю, що маю знайти спосіб, бо більше мовчати я не можу! Сподіваюся на вашу підтримку та поради.