З моменту, як я познайомилася з Сергієм, я чула безліч історій про його бабусю Галину по батьківській лінії. Це була горда і сувора жінка. У 90-ті роки вона працювала на факультеті іноземних мов в університеті, вільно володіла англійською. Але, невдоволена низькою зарплатою, поїхала до Греції, залишивши своїх дітей на матір. Три роки вона працювала покоївкою в готелі, а потім, освоївши грецьку мову, змогла стати адміністратором. Вже тридцять років вона обіймає цю посаду. Незважаючи на її складний характер, вся сім’я намагалася догодити бабусі, сподіваючись на її фінансову підтримку. Коли Сергій привів мене знайомитись, бабуся була у відпустці. З перших хвилин вона дала зрозуміти, хто у хаті господар. Вона оглядала мене з голови до ніг, наче товар. – Ну, розповідай про себе, – кинула вона з викликом. Я розгубилася і промовчала. Тоді бабуся повернулася до Сергія: – І що вона в тебе така – ні риба, ні м’ясо? Розмову спробувала згладити свекруха, Марія Семенівна, пояснивши, що я просто сором’язлива. Я зібралася з духом і почала розповідати про свою родину, згадавши, що родом з невеликого села. Але Галина навіть не дослухала: – Все зрозуміло. Біднота. Сергію, ти не міг знайти собі когось краще?
Я відчула, як обличчя заливається фарбою. Не витримавши принижень, я подякувала за частування і попрямувала до дверей. Кинувши гострий погляд на Сергія, я дочекалася, поки він піде за мною. Свекруха намагалася нас зупинити, але ми її не слухали. Дорогою додому я плакала, а Сергій намагався заспокоїти: – Бабуся Галина – командир. Навіть дідусь, обіймаючи високу посаду, завжди слухався. Її характер з роками стає дедалі складнішим. Вона навіть вигнала рідну дочку з дому за те, що та вийшла заміж за бідного. Вже 20 років вони не спілкуються. Щоправда, тато таємно підтримує зв’язок з сестрою. Я була вражена: як можна бути таким чудовиськом, щоб вигнати власну дочку? – Мені теж набридло догоджати бабусі, – зізнався Сергій. – Але мама боїться залишитись без її підтримки, тому просить бути терплячим.
А я втомився. – Тоді ми не будемо з нею спілкуватись, – підтримала я чоловіка. – У неї і так вистачає тих, хто готовий підігравати. Ми зайнялися підготовкою до весілля, але бабуся знову нагадала про себе. Сергій повернувся додому схвильований. – Мама вмовляє мене помиритися, інакше квартири нам не бачити. Бабуся збиралася подарувати мені житло, але ти їй не сподобалася. Тепер вона вимагає, щоб ми розлучилися. Але цього не буде. Я тебе кохаю, а з квартирою розберемося. На нашому весіллі не було жодного родича з боку чоловіка. Сестра просто надіслала СМС з привітаннями. Вже рік вони з нами не спілкуються. Свекруха іноді нагадує про себе, сподіваючись, що Сергій передумає. Але квартиру нам купили мої батьки, не вимагаючи нічого натомість. З рештою ми впораємося самі. Як ви вважаєте, чи правильно ми вчинили, розірвавши це замкнене коло? Чи варто далі терпіти примхи бабусі?