Після весілля ми з чоловіком жили разом з його матір’ю. Свекруха мене не любила і не приховувала цього. Я намагалася не потрапляти їй на очі зайвий раз. Однак, моїх дочок, своїх онучок, Лілія Дмитрівна просто обожнювала і допомогла мені виростити їх. У нашій родині склалася дивна традиція: всіх вітали з днем народження та дарували подарунки, тільки я завжди залишалася поза увагою. Чоловік та свекруха щороку отримували привітання та презенти. Дітям влаштовували свята з гостями та частуваннями.
А ось для мене завжди звучало те саме: — Навіщо тобі квіти? Чого тобі ще бракує? У тебе все є. Звісно, мені було прикро. Згодом я поїхала на заробітки до Німеччини. Усі гроші відправляла додому. Цього року, у вересні, мені виповнилося 60, і я вирішила відсвяткувати цю дату як слід. Замовила ресторан, запросила рідних, привела себе до ладу, купила вбрання. Адже останні два роки я тільки працювала, і тепер вперше за довгий час хотіла влаштувати собі справжнє свято.
Як і завжди, мені ніхто не подарував нічого, окрім сватів, які дали по 1000 гривень. Мабуть, усі думали, що мені, як заробітчанці, нічого не потрібно. Але я не образилася, бо сама собі зробила подарунок — запланувала відпустку за кордоном та купила гарну газонокосарку. Моє рішення всіх шокувало. Діти чекали, що я віддам гроші сім’ї. Дочки пішли, не попрощавшись, а чоловік тепер не розмовляє зі мною. Але я не шкодую про свій вибір і готуюся до відпустки. Як думаєте, я вчинила правильно?