Цього року вперше за багато років сваха запросила нас на Різдво. А я давно мріяла побувати в неї в гостях, адже до цього ми завжди відзначали свята у нас, і щоразу вона не втрачала нагоди розкритикувати все, що я робила. З Альбіною я знайома з дитинства – містечко у нас маленьке. Ніколи б не подумала, що вона стане моєю свахою. Жінка вона не проста, навіть, неприємна. Але син у неї гарний вийшов. Петя – добрий та щирий хлопець. Моя Оля покохала його всім серцем. Після весілля ми подарували молодятам будинок, який залишився від бабусі, з великою ділянкою землі. Альбіна на той момент вже давно була в Італії та обіцяла допомогти з ремонтом.
Однак, паралельно вона будувала собі розкішний особняк, а молодим виділяла справжні копійки на ремонт, постійно чіплялася і питала, куди вони поділи гроші. Оля мені все розповідала, і мені було дуже прикро. Ми з чоловіком почали потихеньку допомагати дітям. Згодом вони таки відремонтували будинок, і дочка завагітніла. А сваха допомагала лише макаронами та італійською кавою. Два роки тому Альбіна повернулася додому. Вона хотіла особисто закінчити ремонт свого палацу. Але за цей час – ні на Великдень, ні на Різдво, ні на Новий рік – вона нас до себе не кликала. Завжди приходила до нас, і я не заперечувала, адже у будь-якому разі чекаю на молодих. Але щоразу шкодувала, що запросила її. Вона приходила з порожніми руками, а потім все критикувала. Це доводило мене до сказу. На Святого Миколая я не витримала: – Ну все, на Різдво клич нас до себе. І ремонт покажеш, давно вже закінчила, а ми ще не бачили. І Альбіна запросила.
Чоловік намагався вмовити мене: – Тільки давай підемо не з порожніми руками! Візьмемо щось з дому, ти ж наготувала. – Ні за що! Ходімо як є. Дочці теж суворо наказала нічого не брати – вдома знадобиться. Ми прийшли. Ви б бачили, який будинок вона звела! Величезний, з мармуровим оздобленням, все розкішно. Але найбільше мене здивувала відсутність святкового столу. – Ось, пригощайтеся, – запросила Альбіна у куток кімнати. Я й не помітила, що там щось є. Підходжу – а там стійка з нарізаними сирами, канапе з рибою та фруктами. Фуршет, одним словом. Поруч – трохи вина та шампанського. – А гарячі страви будуть? – Зараз курка допечеться. Ми сіли за стіл, на якому були тільки зелений салат, оливки, риба і та сама курка. Я не витримала і розсміялася: – Ну і Різдво! Вперше піду зі свята голодного. Діти, потім зайдете до нас, хоч нормально поїсте! У мене холодець, вареники. Альбіна страшенно образилася. Але мені її не шкода. Вона збудувала собі таку хату, молодим виділяла копійки, а святковий стіл так і не змогла накрити. Як думаєте, я правильно вчинила, чи варто було промовчати? Як би ви спілкувалися з такою свахою?