Ольга щороку на всі свята приймала у себе родичів. Вони приїжджали не те щоб з подарунками чи приготованими стравами, але навіть без цукерок для маленької Даринки. Але на цей раз на Різдво я запропонувала подрузі одну ідею: – Подзвони всім і скажи таке. Тоді ти зрозумієш, хто справді цінує тебе, а хто приїжджає просто набити живіт. І знаєте, вперше Ольга мене послухала. Поріг рідного дому переступила лише Галя зі своєю родиною. Я завжди дивувалася доброті подруги. Ольга рік у рік жила надією, що її турбота про родичів колись окупиться. Але коли це станеться? Через рік, двадцять років чи, можливо, в іншому житті? – Думала я про себе. Ми познайомились з Ольгою на роботі. У нас є загальний офіс. Робота у нас не надто прибуткова, але якщо у мене за спиною є чоловік, який добре заробляє, а я більше для себе працюю – «на колготки та косметику», то мене все влаштовує. А ось у Ольги ситуація зовсім інша. Вона одна виховує дочку.
Чоловік виявився неспроможним і навіть аліментів від нього не дочекаєшся. Ольгу виховував один батько. Мати померла, коли їй було лише одинадцять. У неї є старша сестра та брат. Батько одружився вдруге і зараз живе з новою дружиною у її будинку. Брат та сестра Ольги давно створили свої сім’ї та живуть окремо, а от Ольга залишилася у батьківському будинку з донькою. Грошей завжди не вистачало. Іноді я робила невеликі подарунки або Ользі, або її доньці Даринці. Мені було шкода їх. Родичі користувалися її добротою. На кожне свято, а іноді й без приводу, рідна сестра, брат і навіть далекі родичі приїжджали до Ольги, адже це батьківський дім. Приїжджали з порожніми руками – ні цукерок, ні продуктів, ні подарунків для Даринки.
Ольга терпіла та влаштовувала для них свята, відчуваючи себе винною за те, що залишилася жити у будинку батьків. Гості їли, пили, розважалися, а потім з повними животами роз’їжджалися додому. А Ольга після цього до зарплати жила майже на сухарях. Я неодноразово казала їй, що це неправильно, але вона не знала, як сказати родичам про це. На Різдво Ольга нарешті наважилася послухати мою пораду. – Подзвони заздалегідь і скажи всім, що будеш рада їх бачити на святі, але з однією умовою: кожен має подарувати Даринці щось з одягу чи корисних речей. А ще – принести бодай одну страву для святкового столу. Знаєте, всі, окрім її рідної сестри Галі, відмовилися приїжджати. Галя ж, приїхавши зі своєю сім’єю, привезла племінниці теплу куртку та смачні частування. Але я одразу скажу, що Галя й раніше ніколи не приходила з порожніми руками. Отак треба ставити родичів на місце. А ви мали схожі ситуації?