– Світлано, готуйся, цього року ми всією дружною компанією приїдемо до вас, – з радісним голосом повідомила мені сестра мого чоловіка. Від несподіванки я навіть не знала, що сказати

– Світлано, готуйся, цього року ми знову усією дружною компанією приїдемо до вас! – радісно каже мені сестра чоловіка. Я розгубилася і не одразу знайшла, що відповісти. Адже ще минулого року я дала собі тверду обіцянку: більше жодних галасливих збіговиськ у себе вдома не влаштовуватиму. Справа в тому, що відколи ми з чоловіком переїхали до нашого заміського будинку, про спокій можна забути. Родичі, як з боку чоловіка, так і мої власні, чомусь вирішили, що наш будинок – ідеальне місце для новорічних та різдвяних свят. І так, наш будинок справді затишний та красивий. Перед святами я завжди прикрашаю його так, щоб створити справжню святкову атмосферу. Але це зовсім не означає, що всі родичі чоловіка мають у нас гостити тижнями. Два роки тому ми переїхали та влаштували новосілля. Як годиться, запросили всіх родичів, сподіваючись, що вони потішаться за нас. Однак мені здалося, що замість радості багато хто нам позаздрив.

 

Advertisements

– Все, вирішено! Наступного року Різдво святкуємо у вас! А ялинку беру на себе! – Заявив Василь, чоловік Лілії, сестри мого чоловіка. Василь займається бізнесом – вирощує ялинки у горщиках і перед святами добре на цьому заробляє. Такі ялинки потім можна пересадити у землю, і людям це подобається. Ми посміялися тоді, але я й уявити не могла, що 24 грудня наступного року вся рідня чоловіка справді приїде до нас, та ще й у такій кількості. Звичайно, ми прийняли гостей на Святий вечір, і я навіть порадувалася, що за таким святом вдалося зібратися разом. Але вже вранці 25 грудня, на Різдво, я запитала, які у них плани і коли вони збираються додому. На це мені відповіли, що залишаться у нас ще на день, а доки я піду на службу до церкви, вони самі все приготують. Приготувати – це добре. Але за чий рахунок? Гостей приїхало вісім чоловік: свекор, свекруха, золовка з чоловіком і дві дочки з чоловіками. А плюс ще ми з чоловіком і двоє наших дітей – велика компанія. Добре, що продуктів я купила багато, розраховуючи не ходити до магазину до Нового року. На Різдво вистачило, але ледь-ледь. Я сподівалася, що 26 грудня гості роз’їдуться. Але вранці Василь раптом заявив:

 

– Світлано, адже в тебе першого числа день народження. Навіщо нам їздити туди–сюди? Залишимося у вас до Нового року! У мене не вистачило слів, щоби висловити все, що я про це думаю. Довелося перевірити баланс на карті – грошей вистачало, але впритул. У хід пішли всі заготівлі, які я берегла на зиму. Ніхто з гостей навіть не подумав сходити до магазину по продукти. На мій день народження, першого січня мене всі привітали, але виключно словами. Ні грошей, ні подарунків, ні навіть обіцяної ялинки у горщику я так і не побачила. Ялинку, до речі, мій чоловік купив сам, причому за власний кошт, а Василь ще й розкритикував наш вибір. Коли родичі нарешті поїхали, я твердо вирішила: більше нікого не запрошувати. Але запрошувати виявилось і не потрібно – вони самі згадали про нас. – Коли тобі привезти ялинку? – Запитує Василь. Я почала відмовлятися, але він все ж таки привіз. Маленьку, непоказну, мабуть, ту, яку не зміг продати. І незабаром зателефонувала його дружина, попередивши, що вся їхня дружня компанія знову приїде до нас на свята. Їм, бачите, минулого року так сподобалося, що вони вирішили повторити. Я не маю сумніву, що їм сподобалося. Тільки ось чи витримаю я ще раз такі свята? Точніше, я точно знаю – не витримаю. Але як повідомити про це родичам чоловіка, щоб не скривдити їх? Чоловік, до речі, нічого проти не має. Він вважає, що святкувати Різдво та Новий рік разом – чудова ідея. Тільки це не він весь день стояв біля плити і мив гору посуду до глибокої ночі. Не знаю, як вчинити мудро, щоб і рідних не образити, і свята собі не зіпсувати.

Advertisements