Вийшла я заміж у 33 роки. За п’ять років ми з чоловіком накопичили на перший внесок за квартиру та придбали житло неподалік його матері, Віри Максимівни. Вона дуже наполягала на цьому, розписуючи всі плюси та принади життя по сусідству з нею. Отже, ми власники трикімнатної квартири в хорошому районі Києва, а свекруха мешкає у тому самому будинку у своїй однодушці. Народжувати у 40 років я не боялася – у нас у сім’ї це звичайна справа. Зараз у нас з Тимофієм підростають син та дочка. І все було б добре, якби не моя «кохана» свекруха, яка займає надто багато місця в нашому житті. Ця жінка – справжня ходяча проблема. Мати чоловіка має ключі від нашої квартири на випадок, якщо нас не буде вдома. Але ходить вона до нас як до себе, причому без жодного попередження. Я можу заплющити очі на багато чого – життєвої мудрості в мене достатньо. Але те, що витворяє Віра Максимівна, іноді переходить усі межі.
Ми з Тимофієм багато працюємо, щоб виплачувати іпотеку та забезпечувати дітей. Але для мене це менше з лих порівняно з тим, що доводиться терпіти, коли вона приходить до нас у гості. Такту у цієї жінки немає зовсім, повірте. Вона може заявитися без дзвінка рано-вранці з повними сумками гостинців. Які гостинці? Дві картаті сумки з консервованими кабачками, компотами та тарілками з блошиного ринку. І це міська людина! Але вона гасає з цим мотлохом, як з писаною торбою. На цьому її дивацтва не закінчуються. Вона вирішила, що наша друга кімната це гостьова, призначена виключно для неї. А як вона поводиться, це взагалі окрема розмова! В одній людині вживаються «кваліфікований» таролог, нумеролог, експерт з феншую, професійний психіатр та ревна християнка, яка обожнює стерильну чистоту. Свекруха завжди на 1000% упевнена у своїй правоті і на стільки ж – у тому, що всі довкола помиляються.
Це не вона приходить без попередження, це ми, мовляв, не раді її бачити. Це не я працюю з ранку до ночі, а просто лінива. Ну а по знаку зодіаку Скорпіон та ще й народилася в рік Мавпи – що тут скажеш. Як вам таке? Ходить до нас майже щодня і критикує, як я можу готувати в каструлях, не натертих до блиску. А в мене на це просто немає часу, адже я працюю на трьох роботах! Чоловік не скаржиться, діти ситі. Але цього разу Віра Максимівна перевершила саму себе. Вона прийшла не одна, а з Жучкою – маленьким песиком невизначеного віку. Чи то щеня, чи стара псина. Жучка весь час гавкає, не привчена до порядку.
Свекруха заявила, що ми зобов’язані залишити у себе цього собаку. Мене це зовсім не влаштовує, чесно. Звичайно, я висловлюю своє невдоволення, але свекруха влаштовує справжні театральні сцени. Після них йде у свою «кімнату», щоб відпочити, а потім усе починається наново. Я більше не можу. Свекруха з собакою – це вже перебір. Ще більше напружує чоловік, котрий ніяк не намагається вирішити цю ситуацію. Чому я маю сама розбиратися з його матір’ю? Хіба він не бачить, що якщо так триватиме, у мене зникне будь-яке бажання жити з ним? Я всерйоз думаю на кілька днів переїхати з дітьми до готелю. Нехай чоловік та його мама поживуть разом, поговорять. Може, домовляться, як нам далі бути. Якщо мене влаштують їхні висновки, я повернусь. Так, це зайві витрати, які б могли піти на іпотеку. Але проблему потрібно вирішити якнайшвидше. Інакше я ризикую втратити все. Думаю, воно того варте. Що порадите? Як мені вчинити?