Живу я у спальному районі столиці. Вже давно живу одна – чоловіка поховала п’ять років тому, а діти роз’їхалися та обзавелися своїми сім’ями. Син живе неподалік, з дружиною та дітьми перебрався до тещі, доки будує будинок за містом. Донька ж переїхала до Одеси, де має свій бізнес. Ми не бачилися вже кілька років. Цього літа я вирішила вирушити у відпустку на місяць. Все б добре, та кота не було з ким залишити. Він не вимагає особливого догляду, тільки годувати та міняти наповнювач. Оскільки всі рідні далеко, я вирішила довірити цю турботу сусідці, з якою дружу вже понад двадцять років.
Навіть сумнівів не виникло, коли давала їй ключі. І ось я поїхала. Минуло три тижні, як раптом зателефонував син. Він повідомив, що вони з дружиною захворіли та хочуть відправити дітей до мене, щоб уберегти їх від інфекції. Звичайно, я одразу ж купила квитки і вирушила додому. Думала, заскочу, поставлю речі та поїду за онуками. Але виявилося, що все склалося зовсім інакше. Підходячи до свого будинку, я раптом помітила на своєму балконі молодих людей. Я не зрозуміла, хто це, але часу гадати не було. Я відчинила двері запасним ключем і увійшла до квартири.
Молода пара явно не чекала моєї появи. – Хто ви такі і що ви тут робите? – Запитала я. – Ми взагалі-то зняли цю квартиру… на кілька днів, – зніяковіло відповів чоловік. Не встигла я переварити почуте, як він почав комусь дзвонити. За кілька хвилин на порозі з’явилася сусідка. Виявилось, що вона, скориставшись моїм від’їздом, здавала мою квартиру в оренду! Без мого відома! Від неї я такого точно не очікувала. Вона почала щось виправдовуватись, але я навіть не хотіла її слухати. Це ж яке нахабство – розпоряджатися чужим житлом! Цей випадок став для мене уроком. З того часу я нікому не довіряю ключі від своєї квартири, та й взагалі жодних особистих справ. Тому що, як з’ясувалося, навіть людина, яку знаєш двадцять років, може виявитися хитрою і нечесною. А ви як вчинили б на моєму місці?