— Сашко, давай хоча б купимо недорогу машину, — почала Ліза, намагаючись достукатися до чоловіка. — Мені й так непросто з дітьми, а ще постійно доводиться їздити маршрутками. То до поліклініки, то до парку. Ти хоч уявляєш, як це — тягати коляску, сумки та двох дітей? А якщо в автобусі немає місця? Мені що стояти всю дорогу з ними на руках? Сашко роздратовано відмахнувся: — Ліза, годі вже. Грошей і так мало. Яка ще друга машина? — Тоді давай бодай по черзі користуватися нашою, — запропонувала Ліза. — По черзі? І мені, значить, через день добиратися на роботу?
— обурився Сашко. — А потім ще машину відтирати від брудних дитячих ручок? Ні, поки ти сама не вийдеш на роботу, ні про яку нову машину й мови бути не може. Ця розмова повторювалася майже щотижня. Коли Ліза завагітніла, вони продали її стару машину, додали накопичень та купили нову. Формально вона призначалася для всієї родини, але Сашко швидко надав її собі, користуючись машиною виключно для поїздок на роботу. Якось Ліза почула, як чоловік розмовляє телефоном із сестрою: — Настя, звісно, бери машину. Сьогодні вихідний, я все одно нікуди не поїду. Завтра вранці привези назад у двір. Домовилися. Ліза не витримала і вдерлася до кімнати: — Значить, сестрі ти машину даєш, ще й на два дні! А мені навіть з дитиною поїхати погуляти – це величезна проблема?
Тобі що складно провести хоча б один день зі своїми дітьми? Сашко тільки тяжко зітхнув, а вночі ситуація посилилася: у сина піднялася висока температура, запалилося вухо. Ліза всю ніч не спала, хитала сина на руках, давала ліки, намагалася збити жар. А Сашко лише раз прокинувся, попив води і знову подався спати. На ранок Ліза не витримала: — Нам терміново треба їхати до лікаря. У сина щось серйозне, йому зовсім не легшає. Сашко ліниво відповів: — Зараз викличу таксі. Ліза спалахнула: — Мені почулося, чи ти навіть своєму хворому синові допомогти не хочеш? Тобі шкода відвезти нас машиною? — Ні, просто після роботи я маю маму відвезти до її подруги. Машина мені потрібна. Не дочекавшись підтримки, Ліза сама викликала таксі, зібрала речі та поїхала з дітьми. Увечері вона не відповідала на дзвінки чоловіка, а натомість вирушила до своїх батьків. Тепер вона всерйоз задумалася про свій шлюб. Їй було нестерпно шкода дітей — вони заслуговували на кращого батька.