Останні шість років я тільки й чую від усіх довкола: – Як тобі пощастило з Юрою! Такий красень! Та ще й добре заробляє! Здається, кожен натякає, що я не варта такого чоловіка. Але тільки я знаю, яка правда ховається за цим фасадом. Декілька тижнів тому я дізналася, що вагітна. Але чомусь ця новина мене не тішить, хоча раніше ми з Юрою мріяли про другу дитину. Ми вже маємо сина, йому три роки. Однак з його народженням моє життя перекинулося з ніг на голову. Але давайте по порядку. З Юрою ми познайомились у Києві. Я тоді навчалася на останньому курсі університету, а він уже працював у солідній юридичній фірмі. Він гарно доглядав, дарував квіти, водив мене у дорогі ресторани. Через півроку він зробив мені пропозицію, і ми побралися. Ми винаймали квартиру в столиці, Юра багато працював, а я закінчувала навчання та шукала роботу. І тоді я дізналася, що вагітна.
Я очікувала, що Юра зрадіє, але він відреагував холодно: – Я думав, ми поки що не плануємо. Хотіли пожити для себе! Він явно натякав, що зараз не час заводити дитину. Але я не могла уявити іншого варіанта. Я була впевнена, що все зміниться, коли він дізнається, що ми матимемо сина. Але Юрко тільки ще більше віддалився. Він почав затримуватись на роботі, а я все частіше скаржилася мамі: – Мам, він мене зовсім не підтримує. – Потерпи, дочко. Вагітність – це завжди випробування для чоловіка, – втішала вона мене. Юрко не захотів бути зі мною на пологах. Всі мої подруги розповідали, як їхні чоловіки підтримували в такі моменти, але мій відмовився. Свекруха його в цьому рішенні підтримала, і мені було дуже прикро. Коли народився наш Назарчик, я сподівалася, що Юра зміниться. І якийсь час мені справді здавалося, що він щасливий. Але це було недовго. Він швидко відсторонився, з дитиною не допомагав, а потім почалася війна. Юрко відправив нас до своєї мами до Хмельницької області. Пізніше він приїхав до нас, вирішивши відкрити свою юридичну практику. Я підтримувала його, але стосунки продовжували погіршуватись. Свекруха теж не втрачала моменту покритикувати мене, що робило ситуацію ще нестерпнішою.
Нещодавно я випадково почула їхню розмову. Юра зізнався матері, що має іншу жінку. – Ну, гуляєш – гуляй. Тільки обережно. Адже в тебе син підростає, – спокійно сказала вона. Я була в люті. Як тільки Юрко пішов на роботу, я почала збирати наші речі. – Що ти робиш? – Накинулася на мене свекруха. – Їду. Ми з сином їдемо до мами. – І це ти так свята йому зіпсуєш? Він же намагається для вас! – А я хіба про таке мріяла? Я заслужила на таке ставлення? – Мій син придбає вам квартиру, і ви заживете окремо! Тобі це все не подобається? Я нічого не відповіла та поїхала. Мама зустріла нас тепло, дала мені можливість прийти до тями. Але невдовзі я дізналася, що знову вагітна. Мама намагалася мене переконати: – Може, не варто так категорично? Бувають і гірші чоловіки. Я зателефонувала Юрі і сказала, що в нас буде ще одна дитина. Він знову відреагував прохолодно, але запропонував повернутись. А я не знаю, що робити. Жити так я більше не хочу. Будь ласка, підкажіть, як бути?