— А навіщо ти чистиш стільки картоплі, ще й складаєш у трилітрову банку? І навіщо тобі стільки супу для себе однієї? – Запитала я у подруги. — Я не собі, а синові, шкода його. Дружина його навіть чай не вміє заварювати. Те, що готує сама, неможливо їсти, купує готові напівфабрикати чи доставку їжі замовляє, витрачаючи на це купу грошей. А раптом гастрит? Адже від харчування залежить здоров’я. Тож хоч борщу передам, салат, картоплі, складеної в банку. Коли прийде додому, складе в каструлю і коли треба буде – зварить чи можна потушити з м’ясом, вже добре, їжа домашня та гаряча, — почула я у відповідь. А далі розповідь піде від першої особи для легшого сприйняття.
«Я вважаю, що жінка має вміти готувати. Якщо не вміє, то нехай навчиться, інакше навіщо виходити заміж, народжувати дітей. Я не така свекруха, яка любить лізти у сім’ю сина. Кого сам вибрав, на тій і одружився, я не була проти. Невістка, в принципі, хороша, тільки готувати не вміє, а головне не хоче. Все ділить обов’язки, мовляв, я працюю, чоловік працює, треба значить разом біля плити стояти. Так, готують вони разом, але що? Все дуже швидко. Наче кудись спізнюються. Тільки куди? У соціальних мережах своїх посидіти? Фільм подивитися? Дітей же немає, ну прийшли з роботи, то чому б не приготувати по-людськи? Все їдять бутерброди, котлети з упаковки, покупні пельмені, всякі нагетси і стрипси. Ти можеш запитати, звідки мені про це відомо, якщо я не лізу в їхнє життя?
А ось звідки. Син почав заїжджати до мене надто часто. І просить їжі, яку я приготувала. Ну я і спитала, а що вдома ви не готуєте? Дружина твоя нічого не готує? І він розповів мені, що готують разом, але такий набір страв. Так смачно, як у мене, все одно не виходить. А іноді замовляють доставку їжі, коли взагалі ліньки щось робити. Я подумала, як так? Я ж була в них у гостях і до того ж не один раз. Все було смачно! А виявилося, що вони тоді їжу замовляють з кафе чи їдальні. Уявляєш! Ну, гаразд він мужик, але ж вона колись стане мамою і що дітей теж з кафе годуватиме?
Чи син мій тільки на ці кафе працюватиме, оратиме, та ще й за такого поганого харчування? У гості до них я не збираюся приходити, вчити невістку не хочу, раз мати не навчила, я тим більше не буду, тільки стосунки зіпсую. А навіщо це мені? От і готую сама, кладу синові з собою, картоплю чищу банками і передаю. У мене часу вистачає, прийшла з роботи і приготувала, чим мені ще зайнятися, так? Тим більше, що сил не так уже й багато потрібно, щоб зварити суп і щось гаряче приготувати. Можливо, ти скажеш, що не треба допомагати. Але в мене серце не на місці, коли син почав так часто приїжджати. Він же мій рідний. І не можу зрозуміти сучасних жінок. Адже приготувати їжу для родини і є турбота, а також прояв любові. Не так це складно, не в шахті працювати, а біля плити постояти. Ну не можу я зрозуміти, напевно, вже стара для всього цього». А як ви вважаєте?