Декілька років тому подруга покликала мене святкувати Новий рік до себе. Сама вона заміжня, є дворічна дитина. Я вирішила, що куплю цукерок, фруктів, шампанського, щось спеку або приготую якийсь салат і з цим прийду. Про свої плани я сказала подрузі. Вона послухала і каже: «Ми ще з чоловіком увечері подумаємо, що та як, а потім зателефонуємо і все уточнимо». Наступного дня вона продиктувала мені, що я маю купити, крім того, що я вирішила принести.
Отже, у списку було ось що: вино; шампанське; салат «Ізумруд»; риба для суші; баночка червоної ікри; стегенця запечені (оскільки вона не вміє їх смачно готувати); фрукти. Я розумію, що там буду їсти, але я не їм м’ясо, такі важкі салати з майонезом, ікра, риба мені на них теж однаково, я до такої їжі ставлюся байдуже. Тому не бачу сенсу, щоб це купувати та готувати. Навіть якби вона сама це накрила на стіл, то я не їла б, просто не люблю таке.
Тому спочатку я вирішила натякнути, що це дорого і багато для зустрічі Нового року. На це вона мені відповіла, що це все-таки свято, нас буде чоловік десять, не дуже зручно сидіти за порожнім столом. Я їй тоді все роз’яснила з приводу того, що таке не їм і сказала, що в мене немає грошей, не пішла до неї відзначати Новий рік. Вона за це на мене образилася і спілкуватися ми знову почали лише за кілька місяців. Пізніше я дізналася від нашої спільної приятельки, що вона їй дала список ще більше, ніж мені. У результаті половину принесених нею продуктів не було на столі. А нещодавно нам знову надійшла від неї пропозиція зустріти Новий рік разом. Ми обидві відмовилися від її запрошення. А я знову зустрічатиму Новий рік з мамою. Збираємось замовити суші та подивитися телевізор. Може й нудно, але печінка буде здорова.