Тетяні було тридцять шість років, а її дочці Насті — вісім, коли вона дізналася, що знову чекає на дитину. — Народжуватимемо? — з хвилюванням спитала вона чоловіка. — Звісно, — впевнено відповів Стас. — Ми вже маємо доньку, а тепер буде син. Підхопить мою професію, продовжить династію будівельників. Стас працював начальником на будівництві, тому сім’я часто переїжджала за його роботою. На той момент вони вже рік жили у новому місті, у двокімнатній квартирі, яку надала фірма. Коли УЗД показало, що у них буде двійня, причому дівчинки, щастю Стаса не було меж. — Ти в мене просто молодець, — сяяв він. — Відразу дві красуні. Пологи у Тетяни пройшли без ускладнень.
Дівчатка народилися здоровими, міцними, справжніми красунями. — Тетяно, у вас багато молока. Не могли б ви погодувати одного хлопчика? Його мати відмовилася, а нам треба його підтримати до відправлення у будинок малюка. — Звісно, допоможу! — погодилася Тетяна. «Якою ж треба бути безсердечною, щоб відмовитися від такого малюка», — думала вона, дивлячись на хлопчика, ситого та сплячого, якого вона назвала Мишком. З цієї миті Мишко залишився з нею. Він лежав поруч з її доньками, мирно сопучи. — Танечко, може, візьмемо його до себе?
— Запропонував Стас, коли дружина розповіла йому про хлопчика. — А впораємось? Мені страшно, коханий, — вагалася Тетяна. — Впораємося! Де двоє, там і троє. Ми з Настею тобі допоможемо. Проводити Тетяну з трьома немовлятами з пологового будинку вийшов увесь персонал. А вдома їх зустрічала велика компанія: родичі, друзі, колеги. Навіть директор фірми Стаса прийшов. — Ми виділили п’ятикімнатну квартиру в новобудові. Зараз там триває ремонт. Меблі теж за рахунок компанії, — повідомив він. — Ура! В мене буде своя кімната! — раділа Настя. Минули роки. Настя вийшла заміж, а близнюки навчаються в університеті на економістів як мама. А Мишко пішов стопами батька — він студент політехнічного, майбутній будівельник.