Ми з Поліною почали зустрічатися ще в школі і вирішили одружитися, будучи студентами. Незважаючи на початкову невдоволенність батьків, вони влаштували нам гарне весілля, і ми почали жити з моїми батьками. Ми обидва продовжували навчання, я подробляв, і наші батьки допомогали нам фінансово.
З самого початку спільного життя Поліна поводилася як квартирант: не допомагала по дому, часто проводила вечори у своїх батьків на поверсі вище. Моя мама висловила невдоволення тим, що Поліна не брала на себе домашні обов’язки, що викликало напруженість. Я сподівався, що ситуація покращиться, коли ми почнемо жити окремо. Однак Поліна запропонувала пожити нам окремо, пояснивши це бажанням розібратися у своїх почуттях до мене.
Ця пропозиція виникла на тлі того, що одна її подруга отримала машину у подарунок від хлопця, а інша вийшла заміж за іноземця та поїхала за кордон. Я припустив, що Поліна теж шукає більш заможного чоловіка. Наші батьки і я були приголомшені її рішенням. У результаті я подав на розлучення, хоча Поліна не погодилася з цим і не прийшла до суду. Вона стверджувала, що я неправильно зрозумів її наміри і що їй просто потрібен час. Але я вже давно почав сумніватися, бачачи в собі лише запасний варіант для неї, якщо її пошуки більш вигідного шлюбу виявляться невдалими.