Зустрічатися зі своїм хлопцем я почала півроку тому. Спочатку просто гуляли, потім вирішили з’їхатися. Жити разом в одній орендованій квартирі було зручніше, ніж постійно ходити один до одного в гості. Мені 19 років, а йому – 21. Поки я закінчую університет, він шукає себе. Шукає так активно, що вже два місяці грошей додому не приносить. До цього в основному тягнув у квартиру лише позичені кошти. Зараз він по вуха у боргах, і ніхто більше не хоче давати йому гроші, знаючи, чим це закінчиться. Мені соромно та прикро за нього, але це його вибір, його життя. Я б і не втручалася, якби це не стосувалося мене прямо.
Як я вже сказала, оренду квартири ми вирішили ділити навпіл. Нещоавно прийшов той самий день, коли до нас зайшла хазяйка квартири за оплатою. Я чекала, що ми поділимо плату, скинемося по кілька тисяч гривень і все швидко владнаємо. Але, як ви розумієте, грошей у нього не було. У мене теж не знайшлося, звідки взяти другу половину суми. Я вже була впевнена, що нас виселять, але господиня дала нам ще два тижні, щоб вирішити це питання.
До того ж, останні кілька місяців, поки мій кавалер «банкрут», я купую все для дому самостійно. Їжу, побутову хімію, засоби для прибирання – все на мої гроші. Більше того, він ще просить у мене гроші на цигарки та проїзд. Ось таке спонсорство. Адже я сама не заробляю. Виходить, що обидва ми живемо на гроші моїх батьків.
Я планувала влітку піти на роботу, але тепер вже не впевнена. Можливо, прийдеться повернутися до батьків і залишитися з ними. З іншого боку, я ризикую залишитися без квартири та без хлопця. Мене вже дратує його бідність. Я не збираюся утримувати його. Ми ще молоді, а що буде далі? Якби він хоч щось заробляв…
До того ж, він уже не раз намагався підняти на мене руку. У мене погане передчуття, що це може скінчитися погано. Я розумію, що ці стосунки треба було закінчити давно, але чомусь не можу наважитися. Можливо, я ще люблю його. Але з іншого боку він ніколи не робить нічого приємного. Навіть коли він мав постійну роботу, на мій день народження він не подарував мені нічого, навіть шоколадки. Просто привітав словами і на цьому все.
Загалом він егоїст. Іноді я думаю розповісти про все батькам. Але знаю, що вони скажуть. Вони від початку були проти цих відносин. Говорили, що я надто молода для такого. Здається, вони мали рацію. Жаль, що я тоді їх не послухала.
Нині я не знаю, що робити. Але одне знаю точно – я не хочу ось так прожити все життя. Інакше я просто втрачу молодість та себе.
Що дівчині робити у цій ситуації? Як би ви надійшли на її місці?