Під час поїздки за місто на вихідні я возз’єдналася з тіткою Олею, сусідкою-пенсіонеркою. Ми давно не бачилися, а погода була гарна, і я запросила її на чай після обіду.
Тітка Оля рішуче розпочала розмову.
“Я сказала своєму синові, що Ганна завжди буде моєю невісткою, і жодна інша жінка, яку він приведе додому, не буде йому парою”, – заявила вона.
Ганна, яка вже п’ять років у розлученні з сином тітки Олі, важко пережила розставання, коли її чоловік пішов до іншої жінки, коли їхній молодшій дитині було лише кілька місяців.
Тітка Оля висловила глибоке розчарування тим, що син покинув сім’ю, наголосивши, що аліменти не можуть замінити присутність батька.
Незважаючи на те, що син одружився з іншою жінкою, і у них народилася дитина, тітка Оля відмовилася визнати нового члена сім’ї.
“Коли у неї народилася дитина, я привітала сина, але дала зрозуміти, що цій жінці у моєму домі не раді”, – стверджувала вона.
Заперечуючи її позицію, я помітила:
“Але ця дитина – ще й ваш онук”.
“Я не визнаю жодних онуків, окрім дітей Ганни”, – відповіла тітка Оля.
Її стосунки з Ганною залишаються міцними і більше нагадують стосунки матері та дочки, тітка Оля бере активну участь у житті онуків, часто приймаючи її за справжню матір Ганни.
Вчинок тітки Олі ставить питання про сімейні зв’язки та прощення, особливо якщо Ганна знову вийде заміж. Що стане з тіткою Олею, якщо новий чоловік Ганни одного разу не прийме її? Що ж тоді з нею стане, з огляду на її жорстку позицію щодо сина?