У 18 років я вступив до університету, переїхав до гуртожитку та потоваришував з одним хлопцем, який пізніше познайомив мене з дівчиною з нашого університету – не місцевою. Ми з нею потоваришували, стали проводити все більше часу разом, досліджувати місто та часто відвідувати її орендовану квартиру. Незважаючи на свої почуття, я не наважувався почати романтичні стосунки через недосвідченість і страх перед можливою незручністю, якщо вона раптом не відповість взаємністю.
Однак через кілька місяців, під час чергових посиденьок з друзями, вона сміливо попросила обійняти її, що й підштовхнуло нас до ближчих, здавалося б, романтичних стосунків. Незабаром вона відкрито зізналася у своєму давньому тяжінні до мене, але одночасно розповіла про своє шкільне кохання, що, як вона стверджувала, не перевершує почуття стосовно мене.
Коли закінчився навчальний рік, ми пообіцяли зберігати вірність один одному під час літнього відпочинку. Однак незабаром після цього я відчув недобре і дізнався через того самого спільного друга, що вона прагне відродити свою минулу закоханість. Розбираючись у ситуації, я виявив, що її двоособливість поширюється на нас обох: вона освідчувалась у коханні нам обом, плануючи майбутнє з кожним з нас. Її мінливі почуття та зізнання виявили утилітарний мотив наших відносин – насамперед фінансовий. Таке одкровення у поєднанні з її емоційними маніпуляціями поставило мене перед дилемою: як знайти баланс між своєю любов’ю до неї та суворою реальністю її зради?