Це був типовий галасливий вечір п’ятниці, коли я сідала у свій звичайний автобус після роботи. Автобус був переповнений, але мені вдалося знайти місце біля вікна. Поруч зі мною сиділа вагітна молода жінка. Через пару зупинок до салону увійшла жінка років 55 з яскравим макіяжем та пихатою поведінкою. Вона агресивно пробиралася крізь натовп, штовхаючи людей ліктями, у тому числі й чоловіка, що стояв поряд зі мною.
Її поведінка загострилася, коли вона почала лаяти вагітну жінку поруч зі мною, голосно скаржачись на власні нездужання та відсутність ввічливості у молоді. Вона критикувала вагітну жінку за те, що та не поступилася своїм місцем старшому пасажиру, посилаючись на власний важкий досвід і постійний дискомфорт пересування на транспорті. На щастя, жінка похилого віку навпроти нас втрутилася, вказавши на вагітність молодої дівчини і засумнівавшись у відсутності співчуття у грубіянки.
Це висловлювання призвело до подальшого обміну думками, під час якого жінка хвалилася стійкістю минулих поколінь, які, мовляв, у полі народжували, віддавали дитину чоловікові та продовжували орати. На це жінка похилого віку різко відповіла, що, якщо вона змогла народити в полі і вижити, то вже точно зможе простояти кілька зупинок, не докучаючи іншим. Грубіянка мовчки повернулася до вікна, і решта шляху пройшла в тиші.