За місяць до свого дня народження Людмилі зателефонувала Жанна – її золовка, і несподівано запитала, де Люда планує відсвяткувати свій ювілей. Збита з пантелику таким раннім питанням, жінка спокійно сказала, що ще не вирішила. Скориставшись нагодою, Жанна попросила невістку позичити їй 5 тисяч на нагальні потреби, пообіцявши повернути їх за два тижні. Хоча Люда не любила позичати гроші, вона відчула тиск і перевела кошти на картку.
Минуло два тижні, а гроші так і не повернули. Занепокоєння Люди зростало з кожним днем. Усього півтора року тому вона вийшла заміж за брата Жанни і вже неодноразово відмовляла золовці у її проханнях позичати гроші або взяти для неї кредит. У результаті Жанна оголосила, що гроші були витрачені на ліки для її дітей, і це змусило Люду поступитися, незважаючи на її здоровий глузд. На святкуванні дня народження Люди у кафе ситуація знову загострилася. Людмила звернулася до Жанни з приводу невиплаченого боргу, але золовка заперечувала, що коли-небудь брала таку суму в борг. Більше того, вона звинуватила Люду в брехні, незважаючи на те, що вона мала докази в мобільному додатку.
Конфлікт досяг свого піку, коли Жанна заявила, що купила подарунок для Люди на ту саму суму, але його все ще не було вручено. Після спекотної суперечки Жанна та її чоловік раптово залишили вечірку. Того ж вечора свекруха Людмили порадила їй змиритися з втратою грошей і в майбутньому не позичати її дочці, м’яко натякнувши, що Жанна витратила ці гроші на покупку золотого ланцюжка. З цього моменту Люда вирішила ніколи більше не позичати гроші, засвоївши цінний урок про довіру та сімейні зобов’язання. Сімейні узи були натягнутими до тих пір, поки вони не зустрілися на похороні свекрухи через багато років, але стосунки все одно так і не відновилися повністю.