44-річний Віктор вже багато років вів свій бізнес, керуючи кількома господарськими магазинами і командою підрядників, які виконували проекти “під ключ”. Вони з дружиною, Оленою, були бездітні за її вибором, побоюючись, що материнство зіпсує її фігуру і відштовхне Віктора – як виявилося, це було помилковою думкою про його характер. Віктор глибоко любив Олену був готовий відмовитися від спадкоємців, щоб доставити їй задоволення.
На жаль, він дізнався, що Олена зраджувала йому з його найкращим другом і партнером по бізнесу – Павлом, що призвело до хворобливого розриву, коли Павло зажадав половину бізнесу, а Олена половину майна. Пізніше Віктор зізнався матері: “Я тримався, бо моя робота була для мене як дитина – я не міг її кинути”. Його відданість справі принесла свої плоди: його бізнес і особистий стан значно зросли. Однак, незважаючи на успіх і зміну відносин, Віктор не міг забути Олену, яка приголомшила його пропозицією возз’єднатися: “Ти мій чоловік!
Давай забудемо про все!” Віктор відмовився, вирішивши жити далі. Мати, бачачи його самотність, розмістила оголошення про пошук супутниці життя, вказавши жінку у віці від тридцяти п’яти до сорока років, можливо, з дитиною. З усіх відгуків вона вибрала Таню, жінку у важких обставинах, яка швидко прив’язалася до Вікторв. Через рік вони одружилися і незабаром чекали на дитину. Але Олена знову втрутилася, сказавши Тані, що Віктор втратить інтерес до неї після народження дитини. Таня просто відмахнулася від цинізму Олени. Дізнавшись про це, Віктор дав Тані глобус і сказав: “Ткни пальцем. Куди хочеш, туди і поїдемо і будемо жити з тобою. Давай”. Відповідь Тані була простою і щирою: “Я хочу бути там, де ти”.