22-річна Аліна зненацька успадкувала квартиру від чоловіка, якого вона навіть не пам’ятала. Її мати завжди ухильно говорила про її батька, просто заявляючи, що він одного разу зник. Сидячи в новій квартирі, Аліна тиснула на матір, вимагаючи правди про їхнє минуле.
У результаті мати не витримала та розповіла все. Їхні стосунки були бурхливими, наповненими суперечками та примиреннями, які емоційно виснажували її. Після особливо напруженої сварки мати Аліни зажадала, щоб батько пішов, що він зробив, зникнувши без сліду. Свекруха звинуватила матір Аліни у зникненні свого сина, але зрештою він зв’язався зі своєю родиною, залагодивши ситуацію.
Правда розкривалася далі. Цей чоловік не був біологічним батьком Аліни. Її мати вийшла за нього заміж, будучи вагітною від іншого чоловіка – і він одружився з нею з жалю. Його мати ображалася на матір Аліни саме з цієї причини. Мама Аліни ніколи не вимагала аліментів, не бажаючи, щоб той чоловік утримував чужу дитину. Він добре заробляв, але Аліна та її мама прожили з ним лише три роки. Зараз, у тиші квартири, Аліна відчувала суміш щастя за свій новий будинок і відрази до складної історії, що стоїть за ним. Вона мала таке почуття, ніби вона ненароком взяла щось, що їй не належало по праву.