Коли наш син вирішив одружитися, ми з чоловіком прийняли його майбутню дружину Олю в нашому просторому будинку, який ми збудували, чекаючи, що наші діти житимуть з нами. Оля була доброю, вмілою і швидко стала невід’ємною частиною нашої родини. Спочатку її мати, моя сваха, здавалася вдячною за нашу гостинність, розхвалюючи наш дім і життя, в яке вступала її дочка.
Однак коли настав час обговорити практичні питання – заміну застарілих вікон у нашому спільному будинку – поведінка свахи різко змінилася. Вона відмовилася від пропозиції робити будь-який фінансовий внесок, заявивши, що шлюб її дочки не зобов’язує її вкладати гроші в наше господарство. Така відповідь різко відрізнялася від її колишньої теплоти і, здавалося, вона не враховувала того факту, що її дочка тепер стала частиною нашої родини і живе у нашому будинку. Небажання свахи допомогти нам фінансово поставило нас перед дилемою.
Воно кидало серйозний виклик єдності, яку ми так сподівалися зберегти в сім’ї. Таке ставлення змусило мене задуматися про роль батьків і про те, як я підтримуватиму своїх дітей, незалежно від їхнього сімейного стану. Як тепер подолати цей розрив і нагадати свасі про те, що її дочка, як і раніше, займає важливе місце в її житті, незважаючи на її новий будинок.