Ніна розуміла, що зараз їй зроблять пропозицію. Микита, ховаючи букет за спиною, нервував. Ніна теж хвилювалася. Поки Микита говорив, Ніна відчувала, що в неї навертаються сльози. Зніяковівши, вона лише кивнула на знак згоди. Того ж вечора Микита згадав, що вони поїдуть до його батьків до села. Серце Ніни забилося при думці про зустріч з його сім’єю, тим більше, що у неї була дитина від попередніх стосунків. Микита намагався заспокоїти її, але Ніна все одно хвилювалася. З того дня минуло вже багато років. Ніна, Микита та двоє дітей сиділи за столом. Вечеря проходила в тиші: тільки дівчинка Оля говорила про те, як пройшов її день у дитячому садку.
Незабаром Ніна помітила, що її син Семен незвично тихий і взагалі не їсть. Після вечері Микита запропонував їй поговорити з Семеном наодинці. Ніна сіла поряд з сином, намагаючись зрозуміти, що його турбує. Семен, сповнений образ, запитав: чи правда, що Микита не його справжній батько. Здивувавшись, Ніна спробувала м’яко пояснити, що таке сім’я та стосунки, але Семен ще більше засмутився, відчувши себе чужим у порівнянні з сестрою. Тоді Ніна зрозуміла глибину його почуттів та покликала на допомогу свекруху. Наступного ранку приїхала бабуся Тамара і провела весь день з Семеном, втішаючи його добрими словами та цікавими розповідями.
Вона пояснила, що бабусі та дідусі завжди пов’язані з онуками, незалежно від спорідненості, і запевнила його, що він займає своє особливе місце у їхній великій родині. Ніна, підслухавши їхню розмову, відчула полегшення. Вона зрозуміла, наскільки важливо приділити увагу проблемам сина і яку роль свекруха грає у підтримці сімейної гармонії. Пізніше Ніна попросила Тамару залишитися з ними на тиждень, оцінивши її мудрість та доброту. Наступного ранку, коли вони готували сніданок, Ніна попросила Семена подати бабусі її улюблену чашку. Хлопчик, нарешті відчувши себе впевнено, з радістю виконав прохання. Того ранку родина переживала момент розуміння та єднання, а Ніна мовчки дякувала свекрусі за підтримку.