Щороку Марта приїжджала до села свого дитинства, щоб спробувати примирити батьків, які мешкали поряд, але ніколи не спілкувалися. Марта була їхньою єдиною дитиною, тому почувала себе відповідальною за налагодження їхніх стосунків. Її візити завжди починалися в будинку матері, де на неї чекала пишна вечеря. Проте щоразу, коли Марта переходила дорогу, щоб побачитися з батьком – між ними спалахувала напруженість: мати засуджувала батька за минулі невірності, які, на її думку, він зробив.
Спроби Марти об’єднати батьків мали глибоко особистий характер. Вона згадала травмуючий Великодегь зі свого дитинства, коли сварка батьків загострилася і призвела до того, що батька вигнали з дому на підставі чуток, пущених тіткою Людою з ревнощів. Батько переїхав до невеликого будинку навпроти їхнього будинку, продовжуючи брати участь у житті Марти, відвідуючи такі важливі події, як її перший день у школі. Ставши дорослою, Марта дізналася правду про чутки від самої тітки Люди, яка перед смертю зізналася у своєму обмані.
Незважаючи на це, мати відмовилася від примирення, пославшись на свою незалежність. У свій останній приїзд Марта виявила, що батько помітно схуд і погано почувається. Вона приготувала для нього їжу і благала мати залишити свою гордість, тим більше, що батько був невинний. Але мати вперлася, жартівливо відкидаючи ідею примирення у її віці. На подив Марти, під час чергового візиту на Великдень вона виявила батька у передпокої маминого будинку. Батьки примирилися: всі вони з радістю зібралися за столом, і це був момент радості для Марти , яка вирішила більше ніколи не сумніватися в своїх діях, а насолоджуватися знову набутим миром.