Я розумію, що у кожній родині свої статути. Справа в тому, що ми з чоловіком вчинили так само, але ось його родичі, здається, почали заздрити нам на цьому ґрунті. Золовка, яка живе з батьками чоловіка почала налаштовувати мою свекруху проти мене, а свекруха, теж не промах, почала вдавати, що їй погано і кличе до себе сина майже кожен вечір! У моїй сім’ї завжди цінувалася самостійність. Ми з чоловіком, дотримуючись цієї традиції, вирішили жити окремо одразу після весілля. Однак не всі сприйняли наше рішення з ентузіазмом, особливо його родичі.
Спочатку все йшло добре, але потім я помітила дивні речі. Моя золовка, яка жила з батьками чоловіка, почала розповсюджувати плітки. Вона часто говорила моїй свекрусі, як чудово ми влаштувалися, підкреслюючи, що ми живемо «без турбот», у той час як вона ділить дім з батьками. Одного разу, коли ми прийшли до них у гості, я почула, як золовка говорить моїй свекрусі: «Бачиш, вони такі щасливі у своєму куточку, а я тут сама дбаю про всіх. Не справедливо, правда?» Це був лише початок. Після цього свекруха почала часто скаржитися на здоров’я та просити сина приїжджати до неї щовечора.
Якось, коли чоловік знову збирався до неї, я не витримала: «Коханий, чи не здається тобі, що твоя мама кличе тебе занадто часто? Може, ми повинні поговорити про це з нею?» Чоловік зітхнув: «Я теж помітив це, але що нам робити? Вона ж моя мама.» Того вечора ми вирішили зустрітися зі свекрухою та обговорити все відверто. «Мамо, нам здається, ти почуваєшся самотньо. Ми хочемо допомогти, але не можемо бути тут щовечора. Давай знайдемо компроміс?» – Запропонував чоловік. Після довгої розмови ми дійшли рішення організовувати спільні вечері раз на тиждень і допомагати по дому у вихідні. На щастя, це допомогло покращити наші відносини та знизити напругу. Так ми навчилися знаходити баланс між бажаннями всіх членів сім’ї, зберігаючи при цьому нашу самостійність.