Повернувшись рано-вранці додому від батьків, Віра помітила, що її чоловіка Сашка немає, а холодильник на подив порожній, незважаючи на залишену нею два дні тому каструлю з борщем. Зніяковівши, Віра вирішила приготувати для його повернення тефтелі. Але тут зазирнула цікава, але доброзичлива сусідка тітка Марія і натякнула, що Сашко за її відсутності когось розважав. Як тільки Марія пішла, Сашко повернувся і став ухилятися від питань Віри про зниклий борщ. Розчарована його поведінкою, Віра трохи зраділа, що не почала готувати.
Того вечора вона лягла спати, міркуючи про слова Марії. Наступного дня, швидко відпросившись із роботи, Віра повернулася додому і виявила, що Сашка знову немає. Тітка Марія повідомила, що він з “тим міським дівчиськом” у маленькому будиночку неподалік. Віра вирушила у вказане місце та застала Сашка за приготуванням котлет з іншою жінкою, Вікою, та дитиною. Сашко, побачивши дружину, зам’явся, не зміг нічого пояснити. Віра вирішила, що настав час закінчувати їхні стосунки, раз він уже зробив свій вибір.
Коли вона поверталася додому, Сашко йшов слідом, вибачався і розповідав, що Віка теж його вигнала. Віра була непохитна. – Ключі на стіл. Сумки в руки і йди. Я подам на розлучення, – заявила вона. Коли чоловік-зрадник пішов, Віра відчула не так горе, як полегшення. Повернулася тітка Марія, не знаючи, як заспокоїти Віру. – Він не вартий моїх сліз, – підсумувала Віра в обіймах сусідки. Тоді Віра зробила найправильніший вчинок за останні кілька років свого життя, адже завжди краще деякий час пожити самій, наодинці з собою та своїми думками, ніж витрачати найдорожче, що в тебе є – час, на недостойних людей.