Катя пишалася тим, що була зразковою дружиною. Вона підтримувала бездоганний порядок у будинку, завжди запасалася свіжими продуктами та наповнювала повітря ароматом домашньої випічки. Вона також ретельно стежила за своєю зовнішністю, завжди виглядала бездоганно, чи то вдома, чи за містом, а її аромат був сумішшю жасмину, троянд і стиглої вишні. Люди часто говорили Петру, як йому пощастило з такою вродливою і здібною дружиною. Незважаючи на це, він часто знаходив приводи для суперечок та невдоволення.
За зачиненими дверима їхній будинок часто наповнювали звуки сварок та крики. Катя підозрювала Петра у невірності, але боялася підтвердити свої підозри. Щоб уникнути конфронтації, вона проводила вихідні в їхньому заміському будинку, повертаючись увечері в неділю посвіжілою і привозячи свіжі продукти. В один з вихідних її звичний розпорядок порушився, коли зламався мікроавтобус, і вона повернулася додому раніше, виявивши, що двері не зачинені. “Він прийшов рано”, – подумала вона. Усередині було розкидане жіноче взуття та одяг, а зі спальні долинали нероздільні звуки. Приголомшена і скривджена Катя імпульсивно схопила ключі від машини.
Вона безцільно вела машину, намагаючись відволіктися від своїх думок, але емоції захлеснули її. У розладі вона з’їхала з дороги і врізалася у паркан. З сусіднього будинку вискочив чоловік. То був лікар, і він представився Степаном. Він уміло обробив її рани, його дотики були ніжними, а манери – заспокійливими. “Я просто намагалася втекти”, – зізналася Катя, викладаючи свою історію, – “я намагалася втекти від реальності”.
Степан співчутливо вислухав її і запросив залишитись на вечерю. Через три роки життя Каті змінилося. Вона продала відремонтовану машину своєму колишньому чоловікові, паркан відремонтували, а серце під наглядом лікаря пішло на поправку. Її колись самотній будинок тепер наповнився затишком сімейного життя та дитячим сміхом. Як не дивно, Катя була вдячна колишньому за його зраду; це ненароком привело її до справжнього щастя.