Даня затримався на уроці, щоб отримати додаткову допомогу з фізики, бо відставав через хворобу. Вчителька, Ірина Володимирівна, підтримала його, похваливши за прагнення здобути нові знання та заповнити прогалини. Після уроків хлопець поспішив на автобус, уже тремтячи від пронизливого холоду.
В автобусі Даня не зміг знайти свій квиток. Кондукторка наполягала на тому, щоб він вийшов на наступній зупинці, незважаючи на його прохання вирішити це питання наступного дня. Вимушений вийти, Даня важко перетерпів холод, його навіть вигнали з магазину, де він намагався зігрітися через те, що він нічого не купував. Коли Даня, нарешті, дістався додому , мати накричала на нього, адже мало не збожеволіла через його запізнення.
Вона також сховала всі гроші, які були в його кишенях. Минуло 10 років, і ось Даня, вже випустився із середньої школи, морозного дня сідає в автобус. Він побачив дівчину, яка опинилася в такому ж становищі, що й він багато років тому. Не звертаючи уваги на скарги кондукторки та водія, він заплатив за проїзд дівчини. Цей «жахливий» день з минулого став причиною усмішки на обличчі Дані, що вже подорослішав. Іноді найгірші дні, здавалося б, стають теплими спогадами з кращих років. Ось так все у світі відносно!