Люда вставила фотографію в рамку і відійшла, щоб помилуватися нею. – Я тут гарна? – Запитала вона Сашка. – Ти гарна на моєму фоні, – грайливо відповів він, а потім додав, – звичайно, ти гарна, на цій фотографії відбитий такий щасливий момент. У тебе так очі блищать! Сашко мав дуже мало фотографій, навіть у сімейному архіві, єдиною була фотографія його покійного діда, на честь якого його назвали.
Про своїх батьків, особливо про батька, з яким не спілкувався, він уникав розмов. Коли Люда вперше зустрілася із Сашком, вона запитала про його родину. Той розповів про близькі стосунки з дідом та натякнув на складну історію з батьками. Пізніше, коли Сашко зробив пропозицію, Люда захотіла участі його сім’ї у їхні важливі дні. Вона шукала інформацію про батьків Сашка та вирішила з’їздити за відповідями до його рідного села. У Калинівці Люда познайомилася з Інною, матір’ю Сашком, і дізналася правду. Сашка спочатку звали Радослав, але він змінив ім’я через сімейну суперечку.
Відносини з батьком залишалися напруженими, батько заявив, що сина у нього з ім’ям його діда по материнській лінії не буде. Завдяки зусиллям Люди Сашко зблизився з матір’ю, але розлад із батьком зберігався. Весілля вони відсвяткували у колі близьких друзів та родини Люди. Мати Сашка надіслала поздоровлення, але відсутність батька гостро відчувалася. Проте Сашко був задоволений, заявивши, що хоче, щоб його пам’ятали лише як Сашка Бондаренко, чоловіка, який не має нічого спільного зі своїм батьком.