Моя дочка Зоряна вийшла заміж 12 років тому і зараз живе із чоловіком у будинку своєї свекрухи. Вони там одні, бо її свекруха, Марія, працює у Греції. З Марією я зустрічалася лише кілька разів. Вона завжди була відсторонена, але моя дочка запевняла мене, що вона просто замкнута жінка.
У Зоряни та її чоловіка все добре, у них двоє дітей, подружжя обоє працює. Я розлучена і живу сама в селі. Хоч я й не багата, але займаюся невеликим бізнесом: вирощую продукти та тримаю худобу. Надлишки продукції я продаю на ринку, щоб заробити, а частину поділяю з дітьми. Знаючи, що Марія матиме ювілей, я відкладала гроші , щоб купити їй гідний подарунок – гарний золотий хрестик.
Проте Марія влаштувала свій ювілей у ресторані та не запросила мене. На моє запитання вона відповіла, що я «не відповідаю їхньому рівню» і не впишуся до її «елітної» компанії. По суті їй було соромно спілкуватися з такою простою сільською жінкою, як я. Я приголомшена і скривджена. Я ніколи не думала, що Марія може судити про людей за їхнім матеріальним становищем чи зовнішнім виглядом. Тепер я не знаю, як далі будувати стосунки із родичами доньки. Це дуже неприємне та тривожне відкриття для мене.