Поки я жила в Чехії, мої родичі в селі розпускали про мене образливі чутки, через які я не хотіла повертатися додому. Вони стверджували, що я покинула свою стару матір, залишивши її під опікою чужої людини. Це було брехнею. Я переїхала до Чехії 5 років тому разом з чоловіком та дітьми. Спочатку було важко, але поступово життя налагодилося. Ми ніколи не мали наміру залишатися тут назавжди: нашою метою було накопичити достатньо грошей, щоб купити будинок нашої мрії на батьківщині.
Однак, коли наші діти почали вчитися, а ми здобули тут успіх, залишатися тут стало для нас запорукою кращого майбутнього. Моя мама, хоч і літня, була здорова і жила з моїм братом Павлом та його дружиною Сонею. Мама і Соня ніколи не ладнали, що ускладнило ситуацію, особливо коли здоров’я мами стало погіршуватися. Я могла лише підтримувати їх фінансово. Нещодавно стан моєї матері погіршився, і Соня відмовилася доглядати її, що призвело до напруги.
Я не могла звинувачувати невістку, зате змогла дозволити собі доглядальницю для мами, і домовилася з братом, щоб він допомагав їй. Незважаючи на ці заходи, родичі звинувачують мене у зневазі до сімейних обов’язків. Наприклад, у Чехії прийнято, щоб літні люди жили у впорядкованих будинках для людей похилого віку, які фінансують їхні діти. Нещодавно я навіть сказала своїм власним дітям, що вважала б за краще такий варіант, якби мені коли-небудь знадобився догляд, щоб не обтяжувати їх. Як би там не було, всі ці плітки призвели до того, що я з жахом думаю про повернення на батьківщину.