Борис, мій син – найважливіша частина мого життя. Я присвятила всю свою молодість його вихованню поодинці, після того, як його батько пішов від нас до молодшої і багатшої жінки, коли Борису було всього два роки. Працюючи на кількох роботах, я забезпечила Борису все, що мали його однолітки.
Він виріс і став успішним адвокатом, переїхав жити окремо, але завжди був поряд. До 30 років Боря залишався неодруженим, і це мене турбувало, бо я мріяла побачити онуків. Згодом Борис став приходити рідше, витрачати більше грошей, і врешті-решт він відкрився, що зустрічається з Мартою, плануючи на ній одружитися. Проте йшли місяці, а я не зустрічалася з нею, що викликало в мене тривогу з приводу їхніх стосунків.
Коли я дізналася правду, вона приголомшила мене. Марті було лише 19 років, але вона вже була розлучена, мала маленьких близнюків і була вагітна дитиною від Бориса. Незважаючи на мої благання, Борис таки одружився з нею без церемонії, і вони не хотіли, щоб я втручалася в їхнє життя. Через кілька місяців Боря запропонував помінятися квартирами, оскільки його була занадто мала для їхньої родини, але я не могла змиритися з думкою, що в моєму доглянутому будинку житимуть чужі люди. Було важко, але я відмовилася, вирішивши зберегти свій простір таким, яким він був, навіть ціною сімейних зв’язків.