Марія, як і будь-яка молода мама, дуже любила проводити час на свіжому повітрі зі своїм шестимісячним сином. Вони з чоловіком стратегічно підійшли до вибору нової квартири з урахуванням особливостей зростаючої родини. “Я не хочу, щоб наш син з народження дихав вихлопними газами та пилом!”, – наполягала Марія на самому початку їхнього сімейного життя. Знайти ідеальне житло було нелегко, особливо коли наближався термін пологів. Після довгих пошуків вони знайшли квартиру, яка задовольняла всі вимоги, до того ж поряд був невеликий парк. З їхніх вікон було видно дитячий майданчик, що, нарешті, принесло полегшення її чоловікові.
Після народження сина дні Марії перетворилися на суцільну рутину: годування, прання, прибирання – щодня не відрізнялося від іншого. Лише прихід весни порушив монотонність, відкривши нові можливості для прогулянок та спілкування з іншими мамами у дворі. Ці зустрічі стали рятувальним колом, де давали поради з усіх питань – від догляду дітей до підтримки сімейної гармонії. Марія потоваришувала з Поліною, сусідкою, яка мала сина такого ж віку, як і в неї. Вони часто ходили за покупками разом, насолоджуючись спілкуванням та розмовою. Влітку родина Марії вирішила відпочити на морі. “Ми знімемо будинок, не знаходитимемося під прямим сонцем, а море буде корисним для нашого сина”, – переконував її чоловік. Перед від’їздом Марія попросила Поліну полити кімнатні рослини.
“Це не займе багато часу”, – мило сказала Марія, довіряючи сусідці. Чоловік, здивувавшись, лише знизав плечима, коли вона сказала йому про своє прохання до сусідки. Повернувшись, Марія помітила безлад у кімнаті сина та пропажу речей, у тому числі його улюблених кроксів, які вона незабаром виявила на ногах сина Поліни. “Ой, вони йому так сподобалися, що він їх не знімав. Я ж не могла силою відібрати у дитини річ”, – недбало пояснила Поліна, припустивши, що вони стали малі синові Марії. Марія, хоч і переживала, але пропустила цей інцидент повз вуха, проте її довіра до Поліни згасла. На дитячому майданчику вона помітила нещодавно куплений нею одяг на сині Поліни. У відповідь Поліна заявила, що нічого не знає. “Але я знаю, де це було куплено”, – відповіла Марія, простягаючи візитівку магазину, показуючи, що знає про обман Поліни. З того часу Марія вважає за краще дистанціюватися від сусідки, підтверджуючи свою позицію поваги до чужої власності.