Галина Петрівна встала рано, зустрінута ласкавим вересневим сонцем. Сьогодні вона згадувала свого покійного чоловіка Віктора і дуже сумувала за його присутністю. Прийшовши на могилу Віктора, вона виявила, що зникла лава і стіл. Засмутившись, вона розрівняла землю, нарікаючи на відсутність речей.
У сльозах жінка зателефонувала до сина, який пообіцяв зробити новий комплект. Того ж дня, незважаючи на дивну поведінку сусіда Вадима, Галина пішла до нього за медом, але виявила на подвір’ї лаву з могилки Віктора. Засмучена цією знахідкою, Галина повернулася додому, переповнена емоціями, і молилася, щоб знайти в собі сили не тримати образи.
Після крадіжки Вадима почали переслідувати дивні події, ніби якісь потойбічні сили карали його за провину. Одного дня дружина Вадима повернула лавку в будинок Галини, попросивши вибачення за скоєне і зрозумівши, що приказка «на чужому нещасті щастя не збудуєш» стосується всіх сфер життя. А як Ви ставитеся до подібних історій? Чи вірите Ви у надприродне?