Багато років тому ми з моєю дружиною Жанною ухвалили рішення, які погіршили наші стосунки з сином Стасом та його дружиною Катериною, і про які ми глибоко шкодуємо. Наш син закохався в Катерину, чиє походження не відповідало нашим очікуванням. Коли Катерина завагітніла, ми з Жанною безуспішно намагалися схилити її до звільнення від плоду, внаслідок чого Стас віддалився від нас і одружився з Катериною без нашого благословення.
Ми навіть засумнівалися у батьківстві їхньої дитини, що ще більше віддалило нас один від одного. Після довгих років розлуки Жанна зустріла Стаса і нашу онучку Лізу, побачивши в ній разючу схожість з нашим сином. Ця зустріч пробудила в нас бажання відновити розірвані сімейні узи. Незважаючи на наші спроби налагодити стосунки та насолодитися хвилинами спілкування з Лізою, прихована образа Катерини за наші минулі вчинки не дозволяла їй повністю прийняти нас, обмежуючи наше спілкування з онукою.
Згодом, після того, як Катерина випадково замислилась щодо хрестин дочки, наша сім’я чудово знайшла шлях до примирення. Стас та Катерина разом із Лізою відвідували нас, що призвело до щирих вибачень та прощення. Це зцілення дозволило нам побудувати люблячі стосунки з Катериною і з нетерпінням чекати на появу ще одного онука. Тепер ми цінуємо нашу сімейну єдність і вдячні за другий шанс стати люблячими бабусею і дідусем і свекрами.