Матвій, чоловік Тамари, безслідно зник. Він не повернувся з роботи та не відповідав на телефонні дзвінки. Тієї ночі Тамара отримала від нього загадкове повідомлення, в якому він лише просив не шукати його і не дзвонити. Збентежена і стурбована, Тамра три дні міркувала про природу його зникнення, перш ніж вирішила заявити про зникнення в поліцію. Але співробітники відмовилися робити хоч щось, побачивши повідомлення, припустивши, що йому просто потрібно побути одному. Розгублена і не знаючи, що робити далі, Тамара боролася з рішенням повідомити матері Матвія, побоюючись, що це може сильно засмутити її, враховуючи їхні і без того напружені стосунки.
Тамара відчувала себе ізольованою, не знаючи навіть, як зв’язатися з колегами Матвія… Минуло два місяці, життя Тамари та сина Гната потихеньку налагоджувалося. Одного разу, виходячи з дитячого садка, Гнат помітив бездомну кішку і почав благати маму дати їй притулок – незважаючи на відому алергію батька. Тамара неохоче погодилася, і кішка, яку вони назвали Муркою, стала невід’ємною частиною їхнього життя. Через кілька днів Матвій несподівано повернувся додому, поводячись як ні в чому не бувало.
Присутність Мурки здалася йому неприйнятною через його передбачувану алергію. Зустріч з сім’єю була напруженою: Тамара вимагала пояснень його відсутності та відстоювала свою незалежність. Протягом наступного тижня Матвій не виявляв інтересу до возз’єднання з сім’єю, що спонукало Тамару подумати про розлучення. А ось викриття невірності Матвія та його жалюгідна спроба виправдати своє повернення призвели до того, що Тамара прийняла остаточне рішення. Матвій вимагав квартиру, але за рішенням суду він мав піти. Більше того, Тамара навіть досягла виплати солідних аліментів. Незважаючи на обурення матері Матвія та його спробу оскаржити батьківство, нічого не змінилося. Тамара та Гнат, звільнившись від тіні батька-зрадника, з новими силами та незалежністю дивилися в майбутнє, більше не обтяжені минулим.