У нас із чоловіком була лише одна найзаповітніша і найголовніша мрія – завести дитину. Ми так хотіли дітей. самі з сімей, які мали по одній дитині, адже нам хотілося сімейних великих веселощів, щоб було багато братів і сестри. Але не склалося. І ось вирішили розпочати з нашої родини, щонайменше трьох хотіли завести. Тим більше, все у фінансовому плані у нас було добре. Ми купили будинок великий, спеціально за містом, щоб для дітей було зручно. У нас і машина була дуже містка, щоб усім було комфортно. Тільки ось одного і найголовнішого не було – дітей.
Ми намагалися 9 років завести хоча б одного, але нічого не виходило. Ми обійшли всіх лікарів, але виявилось, що ми абсолютно здорові. Проте все одно нічого не виходило. Тоді ми зважилися на ЕКЗ. Ми були готові йти на всі процедури, аби дитина з’явилася на світ. І ось таким чином я нарешті завагітніла. Я була така рада, вагітність була моїм найкращим станом у житті. Чоловік дбайливо разом зі мною гладив животик.
Сам чоловік розплакався, коли дитина почала вперше штовхатися, він любив розповідати животику казки. Хоча дитина поки що й не народилася, але чоловік уже повністю вжився в батьковій ролі. І якого було наше здивування, коли я народила одну дитину, а слідом за нею стала народжуватися друга. Я не уявляю, як лікарі не побачили, що я маю під серцем ще два життя. Але трапилося справжнє диво. Ми з чоловіком були такі раді. Нашій радості та енергії вистачало на те, щоб самим бути з немовлятами без допомоги нянь та бабусь. Зараз нашим дітям по три роки, але ми продовжуємо залишатися найщасливішими батьками.