Шість років тому я познайомилася з Льошею, який переїхав до столиці з маленького містечка після служби в армії та недовгого шлюбу. Ми почали зустрічатися, а коли в нього почалися проблеми з фінансами та здоров’ям, він переїхав до моєї доньки Вероніки, моєї мами та мене. Льоша та моя мама добре ладнали, хоча з Веронікою він спілкувався мало, що було нормально, адже у неї й так були добрі стосунки з батьком. Льоша своїми чудовими руками відремонтував нашу квартиру, і зрештою ми побралися, провівши просту церемонію.
Незважаючи на фінансову напругу, життя налагодилося, коли він почав працювати. Однак спокій був зруйнований, коли Льоша в односторонньому порядку вирішив запросити свою сестру Наташу з сином пожити в нас, заявивши, що їй нема куди йти після того, як її вигнав чоловік. Це викликало напругу, і Льоша став поводитися агресивно та вимогливо, пропонуючи нерозумні умови проживання, вигідні Наталці.
Розгублена, я провела розслідування та з’ясувала, що Наталя насправді не його сестра, а коханка! Ця зрада змусила мене звернутися до адвоката, який підтвердив, що Льоша не має жодних прав на нашу квартиру. Тоді я вже почала збиратися духом, щоб виселити його. Льоша зізнався, що Наталя – його коханка, яку він привів до нашої оселі після того, як її чоловік виявив їхній роман. Незважаючи на його благання про прощення, я все ж таки зважилася на розлучення. Це випробування навчило мене, що краще бути однією, ніж з тим, хто обманює. Жити без такої людини – найкращий вибір із усіх можливих.