Моя сусідка була у дворі, поливала кущі квітів. Раптом із машини вийшов хлопець і поцікавився, що вона робить. Моя сусідка завжди доглядала квіти, в останні дні її не було в місті, а квіти засихали. Хлопець був закоханий у неї. Він покликав її, дівчина мило посміхнулася і підійшла до нього. Вона теж кохала його. Хлопець приїхав провідати, здалеку дивився на неї закоханими очима. А дехто дивився на них.
Це була її сестра, яка заздрила їй, чому саме їй трапився такий хлопець? Гарний, багатий, надійний та уважний. Він любив її, приїжджав щовечора просто посидіти з нею, поспілкуватися, зустрічав після роботи, проводив із нею вихідні. Сестра налаштовувала її проти хлопця : «Навіщо ти з ним спілкуєшся, він тобі не пара. Одного погляду достатньо, щоб це зрозуміти, а ти, дурепа, закохалася і нічого не бачиш». Але вона не слухала. Сестра вирішила провчити її. Коли наступного разу закохані мали зустрітися, вона відправила сестру сходити до сусідки.
Сказала, що не встигає сама зайти, а насправді вона чекала на хлопця. При «випадковій» зустрічі біля під’їзду вона ніби ненароком сказала, що сестри немає вдома, мовляв, вона завжди десь пропадає. Додала, що вона зможе скласти йому компанію замість неї. «Чим я гірша?» – кокетливо запитала вона. Хлопець не зрозумів її поведінки: він зустрічається з її сестрою. Як вона може так чинити? Він поїхав, а потім усе розповів своїй дівчині. Через деякий час вони одружилися, а сестра скаржилася всім, що просто пощастило добре влаштуватися.