Після того, як чоловік пішов із сім’ї, я одна виховала двох синів. Було боляче та важко, але я трималася. Нині старший син на першому курсі університету, а молодший ще навчається у школі. Озираючись назад, я розумію, що, думаючи тільки про дітей, я втратила всі надії знову кохати і бути коханою. І ось одного разу син пропонує зареєструвати мене на сайті знайомств, щоб я хоч на старость років не була одна.
Я погодилася, тільки весь час траплялися якісь придурки. І ось нарешті мені написав він – красивий, розумний, інтелігентний чоловік. Ми з ним спілкувалися кілька годин на день, мені було так цікаво з ним, що я погодилася піти на побачення. Але коли я побачила нового знайомого з Інтернету, дуже здивувалася. Це був дорослий чоловік років 45, але одягнений як підліток: джинси зі стразами, футболка з якимось персонажем із мультика. До речі, розмовляв він якимсь молодіжним сленгом. Він приїхав на дорогому автомобілі і відвіз мене до ресторану, де страви коштували половину моєї зарплати.
Я просто втекла звідти: навіщо мені така людина, поряд з якою я почуваюся не у своїй тарілці? Наступного дня я знову зустріла того ж таки чоловіка з інтернету. Але він був зовсім іншим – нормально одягнений. Він ввічливо привітався зі мною, вибачився за свій вчорашній вигляд і пояснив, що це племінниця змусила його так одягнутися, а машину він узяв на прокат, щоб вразити мене, в дорогий ресторан ми теж поїхали з тієї ж причини. Ми потім довго сміялися з цієї історії. Вже кілька місяців ми зустрічаємося, а нещодавно він переїхав до мене і одразу ж потоваришував із синами.