Клара Михайлівна, вдова, яка живе сама на скромну пенсію, зіткнулася з переломним моментом, коли її дочка Заріна, зіткнувшись із фінансовими труднощами, попросилася переїхати до неї. Спочатку Клара Михайлівна сподівалася підтримати їх, але невдовзі виявила, що у своєму будинку вона опинилася у ролі обслуговуючого персоналу : дочка і зять пред’являли необгрунтовані вимоги і не допомагали у домашніх справах.
Напруга наростала з кожним днем, що призвело до щоденних конфліктів та разючого одкровення онуки про те, що вони планують законно заволодіти квартирою бабусі. У пошуках втіхи та відчуття самодостатності Клара влаштувалася працювати викладачем скрипки до музичної школи – рішення, яке ще більше загострило стосунки з родиною. Можливість викладати в іншому місті, запропонована самим директором однієї дуже престижної школи, стала для неї порятунком.
Клара вирішила поїхати, знайшовши радість у роботі і спокій далеко від домашньої метушні. Її від’їзд ознаменував для неї початок нового життя, залишивши дочку та зятя розмірковувати про свої вчинки. Можна сміливо порадіти успіху Клари, але гіркота від поведінки її рідних людей все ж таки відчувається і нікуди не пропадає.