Я був спантеличений поведінкою дружини, відчуваючи, що в неї проблеми не тільки зі мною, але і з моєю матір’ю, на яку я вирішив оформити нашу спільно куплену квартиру. Дружина часто скаржилася на те, що втомилася від роботи і майбутніх домашніх турбот. Я ж вважав, що жінка має бути з самого початку готовою до таких справ і знаходити в них радість. Іноді її спалахи призводили до сварок. Я рідко звертався до неї за порадою, віддаючи перевагу мудрості матері, яка, завдяки своєму досвіду, вважала мою дружину дещо незрілою… втім, не дарма.
Ми з мамою часто вказували на її неадекватність як домогосподарки, особливо коли вона поверталася з роботи надто втомленою, щоб приготувати вечерю, використовуючи такі відмовки, як відсутність води чи електрики, у чому я сумнівався. Адже раніше якось готували наші бабусі без електрики! Я стверджував, що жінка не повинна відчувати себе пригніченою, оскільки її головні турботи – домашні справи, і якщо вона не справляється з ними, значить, не виконує своєї ролі. Купуючи квартиру, я відмахнувся від думки дружини, порадившись з мамою.
Після покупки я вручив ключі та документи дружині, оголосивши про наш переїзд. Вона була приголомшена, дізнавшись, що квартира оформлена на ім’я моєї матері – захист від її можливої невірності чи розлучення. В ній спалахнув гнів, вона звинуватила мене в тому, що я залишив її беззахисною. Я запевнив її, що ми житимемо там мирно і тепер можемо подумати про народження дітей. Вона стверджувала, що робила свій фінансовий внесок і має право претендувати на власність. Не витримавши, за тиждень дружина подала на розлучення. Я не міг зрозуміти її рішення, вважаючи, що мої дії були спрямовані на нашу спільну безпеку.