Моя сестра Карина, яка нещодавно розлучилася і має дитину, завжди дуже розраховувала на підтримку сім’ї. Колишній чоловік Сергій, не витримавши її вимогливості, пішов, сказавши: “Краще я платитиму аліменти, ніж житиму з тобою! Це не життя, це пекло на землі!”. Карина ніколи не цінувала отриману допомогу, завжди чекаючи на більше. Повернувшись на роботу, вона, як і раніше, вимагала від мене турботи про її сина.
Якось вона попросила мене забрати його з далекого дитячого садка і навіть поскаржилася, що я не нагодувала його вечерею. Вимотавшись після робочого дня, я вирішила, що з мене вистачить , і відмовилася допомагати їй надалі. У відповідь сестра звинуватила мене в нелюдяності, в тому, що я не розумію труднощів матері-одиначки, незважаючи на те, що вона отримує значні аліменти і постійну допомогу від сім’ї.
Вона навіть зажадала дорогих подарунків на день народження сина, не враховуючи наші фінансові обмеження. Після того, як я висловила свою нездатність задовольнити її необґрунтовані вимоги, Карина образилася і припинила спілкування зі мною, заблокувавши мій номер. Хоча я відчула полегшення, мені хотілося, щоб наші родичі теж перестали потурати її поведінці. Тільки тоді вона зможе по-справжньому зрозуміти, як важко бути самотньою матір’ю і взяти на себе відповідальність.