Після того, як нам із чоловіком вдалося купити та обставити квартиру у великому місті, ми влаштували новосілля для наших родичів. Це був знаменний момент для нас обох, бо ми доклали стільки зусиль для облаштування цього будинку. Головною пам’яткою став великий стіл на просторій кухні, довкола якого і зібралася наша родина: батьки, брат чоловіка Василь, моя сестра Карина та наші діти. Я приготувала безліч страв: холодну нарізку із сиру та ковбаси, овочі, фрукти, рибу, два салати, торт, пельмені тощо. Звичайно, я чекала тихого вечора, розмов, можливо, пісень, але насправді все виявилося інакше…
Моя мама висловила своє невдоволення кількістю їжі, припустивши, що її недостатньо для наших гостей, що одразу залишило осад у моєму серці. І все це на відміну від сім’ї мого чоловіка, яка визнала їжу достатньою. Пізніше молодші члени сім’ї, включаючи моїх близнюків, вважали за краще відокремитися від старших, обговорюючи свої теми – музику, спорт. Свекруха тонко натякнула на нашу ощадливість, і розмова перейшла на наші плани. Коли я згадала про подорож до Хургади, це викликало неоднозначну реакцію з приводу наших фінансових пріоритетів. Посиденьки закінчилися, але їх наслідки виявилися тривожними. Мій чоловік Павло, роздратований коментарями, імпульсивно заявив, що ми якось знайдемо спосіб поїхати в поїздку, навіть якщо для цього доведеться позичати гроші.
На коні стояла його гордість. У результаті ми зупинилися на поїздці до Шарм-ель-Шейху, яка, незважаючи на фінансову напруженість, виявилася для нас порятунком. Повернувшись, ми виявили, що наша квартира безладна. Це був результат того, що моя сестра Карина використала її для святкування зі своїми друзями. Незважаючи на те, що я розлютилася, вирішила все-таки спокійно розібратися в ситуації: сама прибралася в квартирі і попросила маму повернути ключі. Ця серія подій змусила нас з Павлом задуматися про наші стосунки з родичами та пошуки рішень подібних проблем. Як би там не було, ми отримали цінні уроки про сімейну динаміку та самоповагу.