Лариса приїхала на весілля своєї дочки Ганни, самостійно організувавши проживання та проїзд. Вона запевнила доньку, що впорається з усім сама і приїде до РАГСу вчасно, тим самим звільнивши молодят від додаткових обов’язків. Незважаючи на бажання підтримати доньку, через зайнятість на роботі та графік поїздок Лариса не змогла взяти участь у більш ранніх весільних урочистостях, таких як викуп нареченої. Та й сама церемонія видалася їй дещо зайвою, враховуючи, що Ганна та її наречений Семен уже два роки жили разом. Лариса була знайома з Семеном – сором’язливим, але усміхненим хлопцем, який явно любив Ганну.
А от із батьками Семена вона не була знайома, спілкувалася з ними лише телефоном. Весілля пройшло скромно, у невеликому кафе, з 30 гостями, фотографом, який був другом Семена, та молодою, недорогою та недосвідченою ведучою Іриною. Ганна виглядала сяючою і міцно обіймалася з мамою. Після церемонії всі вирушили до квартири свекрів, де Лариса переглянула відео з викупом нареченої. Вся ця церемонія видалася їй дитячою та дурною, з незграбними конкурсами та віршами. Пізніше, у кафе, ведуча Ірина не прийшла вчасно, викликавши занепокоєння та незручність серед гостей. Лариса, бачачи лихо, вирішила взяти справу до своїх рук.
Вона вимовила проникливу промову від щирого серця і за допомогою Наташі, мами Семена, почала спонтанно організовувати свято. Вони відкинули заготовлені Іриною сценарії та придумали свої розваги, навіть знайшли фокусника в інтернеті лише за кілька хвилин. Зрештою, Ірина з’явилася, але Лариса відсторонила її від роботи, вказавши на неприпустимість запізнень. Решта весілля пройшла чудово: Лариса та Наташа працювали не покладаючи рук, щоб забезпечити всім гостям чудовий настрій. Наступного дня Лариса вибачилася перед Ганною за відступ від традицій, але наречена була нескінченно вдячна своїй мамі. Вони переглянули відео з викупом нареченої і зійшлися на думці, що Ірина швидше за все зіпсувала б і цю церемонію.